Tęcza - Sylwia Grzeszczak

Przy umiarkowanym wietrze

Gdy słońce sięga naszych ciał

Myśli czyste jak powietrze

I trochę wolniej płynie czas

Wracam dobrze znaną drogą

Choć nie do takich samych miejsc

Bo wszystko się zmienia

Bo wciąż panta rhei

Gdzieś na starych zdjęciach szukamy się znów

A losu koleje przywiozły nas tu

Nie wszystko po myśli toczyło się, wiem

I śnimy o przyszłości sen

Prędzej czy później to wszystko wróci

To co tak nagle wypadło nam z rąk

Zgasi pragnienie po wielkiej suszy

Spadnie na ziemię a ta wyda plon

Prędzej czy później los się odwróci

Wyrówna bilans poniesionych strat

Jak wymarzona tęcza po burzy

Nasz czarno-biały koloruje świat

Milionem barw

W czarnej porywistej burzy

Co w środku drogi sięga nas

Niespełnionym scenariuszem

Jak deszczem obrywamy w twarz

Mgła przesłania horyzonty

Na pierwszej linii frontu my

A w zmęczonych nadziejach pękają szwy

Lecz w końcu jak znak dla zagubionych serc

Rozbłyśnie najpiękniejsza z tęcz

Prędzej czy później to wszystko wróci

To co tak dawno nagle wypadło nam z rąk

Zgasi pragnienie po wielkiej suszy

Spadnie na ziemię a ta wyda plon

Prędzej czy później los się odwróci

Wyrówna bilans poniesionych strat

Jak wymarzona tęcza po burzy

Nasz czarno-biały koloruje świat

Milionem barw

При помірному вітрі

Коли сонце досягає наших тіл

Думки чисті, як повітря

І час йде трохи повільніше

Повертаюся знайомою дорогою

Хоча не в ті самі місця

Бо все змінюється

Причина ще панта рей

Десь на старих фото ми знову шукаємо

І доля залізниці привела нас сюди

Все пішло не так, як планувалося, я знаю

І ми мріємо про майбутню мрію

Рано чи пізно все повернеться

Що раптом випало з рук

Він втамує спрагу після великої посухи

Воно впаде на землю і принесе плоди

Рано чи пізно все перевернеться

Це компенсує залишок понесених збитків

Як веселка мрії після грози

Наші чорно-білі фарбують світ

Мільйон кольорів

У чорний поривчастий шторм

Що до нас доходить посеред дороги

Нереалізований сценарій

Ми вдарили нас в обличчя, як дощ

Туман закриває горизонти

На передовій ми

І в стомлених сподіваннях лопнули шви

Але зрештою як знак для загублених сердець

Найкрасивіша веселка засяє

Рано чи пізно все повернеться

Те, що так давно раптом випало з наших рук

Він втамує спрагу після великої посухи

Воно впаде на землю і принесе плоди

Рано чи пізно все перевернеться

Це компенсує залишок понесених збитків

Як веселка мрії після грози

Наші чорно-білі фарбують світ

Мільйон кольорів