Najprzytulniej - Sylwia Grzeszczak

Najprzytulniej tam, gdzie już nie ma nas

Miejsca, które skrył pod skrzydłami czas

To co było trwa, nikt nam nie zabierze wspomnień

Tamto słońce ma — o wiele większą moc

Nasz ulubiony brzeg, kolana zdarte wciąż

Rodzice krzyczą dość

Pora do domu, jest już chłodniej

Ognisko płoszy ciemność, cisza w sercach gra

Wpatrzeni tacy mali w ten ogromny świat

Wracamy z dalekiej drogi do swoich starych przytulnych miejsc

Idealnych i niewzruszonych dni poukrywanych w pamięci mgle

A z czterech świata stron przywoziliśmy wiatr

Walizki pełne snów, od śniegu bielszy piach

I klika mądrych prawd i szczęścia nieuchwytny zapach

Lecz gdzie są tamte dni, kiedy mierzyliśmy mniej

Jak forteca był nasz dom, my się bawiliśmy w nie

Wojna dalej toczy się, lecz to już chyba nie zabawa

Pędzący pociąg — nie usłyszy mego stop

Mała dziewczynka pełna gigantycznych trosk

Wracamy z dalekiej drogi do swoich starych przytulnych miejsc

Idealnych i niewzruszonych dni poukrywanych w pamięci mgle

Takie chwile kiedy zamykamy oczy i wracamy do tych dni jeszcze raz

Subtelny uśmiech i cichuteńki płacz

Najprzytulniej jest mi tam, gdzie nikt nie zdąży

Nie odnajdzie drogi nikt oprócz nas

Wracamy z dalekiej drogi do swoich starych przytulnych miejsc

Idealnych i niewzruszonych dni poukrywanych w pamięci mgle

Найзатишніше місце, де нас уже немає

Місця, які час сховав під свої крила

Те, що триває, ніхто не забере наші спогади

У того сонця набагато більше сили

Наш улюблений бордюр, коліна ще потерті

Батьки досить кричать

Пора додому, зараз прохолодніше

Вогонь лякає темряву, тиша грає в серцях

Тому маленькі діти дивляться в цей величезний світ

Ми повертаємося з далекої дороги до наших старих затишних місць

Ідеальні та непохитні дні, сховані в пам’яті туману

І з чотирьох сторін світу ми принесли вітер

Валізи, повні мрій, білий пісок, ніж сніг

І кілька мудрих істин і невловимий аромат для щастя

Але де ті дні, коли ми вимірювали менше?

Оскільки фортеця була нашим домом, ми в ній грали

Війна ще триває, але я не думаю, що це вже гра

Швидкий потяг - не почує моєї зупинки

Маленька дівчинка, повна гігантських турбот

Ми повертаємося з далекої дороги до наших старих затишних місць

Ідеальні та непохитні дні, сховані в пам’яті туману

Такі моменти, коли ми закриваємо очі і знову повертаємося в ті дні

Тонка посмішка і невеликий плач

Для мене найзатишніше місце, де ніхто не зможе цього зробити

Ніхто, крім нас, дороги не знайде

Ми повертаємося з далекої дороги до наших старих затишних місць

Ідеальні та непохитні дні, сховані в пам’яті туману