Ушла - Стас Михайлов

Ушла на пол пути, расстались не понятно

И нестерпима боль, в измученной груди.

Так трудно жить любя, ты не придёшь обратно

Ведь не было б тебя, и не было б беды.

Припев:

Зову тебя, и небо громко плачет,

Ищу тебя под проливным дождем.

Исчезла ты, и ничего не значит

Наш непонятный мир, мы больше не вдвоем.

Наш непонятный мир, мы больше не вдвоем.

Мы дальше не смогли, искать как призрак счастье

И не сумели жизнь в обратном убедить.

Твоё храню тепло и образ в белом платье

И твой прощальный взгляд: его мне не забыть.

Припев:

Зову тебя, и небо громко плачет,

Ищу тебя под проливным дождем.

Исчезла ты, и ничего не значит

Наш непонятный мир, мы больше не вдвоем

Зову тебя, и небо громко плачет,

Ищу тебя под проливным дождем.

Исчезла ты, и ничего не значит

Наш непонятный мир, мы больше не вдвоем.

Наш непонятный мир, мы больше не вдвоем.

Пішла на дорозі, розлучилися не зрозуміло

І нестерпний біль, в¦змучених грудях.

Так важко жити люблячи, ти не прийдеш назад

Адже не було б тебе, і не було б біди.

Приспів:

Кличу тебе, і небо голосно плаче,

Шукаю тебе під зливою.

Зникла ти, і нічого не означає

Наш незрозумілий світ, ми більше не вдвох.

Наш незрозумілий світ, ми більше не вдвох.

Ми далі не змогли, шукати як примару щастя

І не зуміли життя в зворотному переконати.

Твоє зберігаю тепло і образ у білій сукні

І твій прощальний погляд: його мені не забути.

Приспів:

Кличу тебе, і небо голосно плаче,

Шукаю тебе під зливою.

Зникла ти, і нічого не означає

Наш незрозумілий світ, ми більше не вдвох

Кличу тебе, і небо голосно плаче,

Шукаю тебе під зливою.

Зникла ти, і нічого не означає

Наш незрозумілий світ, ми більше не вдвох.

Наш незрозумілий світ, ми більше не вдвох.