Нежданная любовь - Стас Михайлов

Как жаль что мы не встретились с тобой немного раньше,

Сумели мы вдруг друга уберечь от глупой фальши,

Я б защитил тебя своим теплом от зимней стужи,

Ведь без тебя мне этот грешный мир совсем не нужен.

Пришла моя нежданная любовь, пришла как белый день.

Ты в жизни стала радостью моей и болью ты моей.

И среди сотен тысяч разных глаз твои я отыщу,

Что б никогда тебя не потерять прижму не отпущу.

Что б никогда тебя не потерять прижму не отпущу.

Как жаль что мы на разных берегах, зимой и летом,

Встречали свой рассвет и свой закат под разным небом.

И были наши ночи не с другим и не с другою.

Я рад что в годы лучшие свои теперь с тобою.

Пришла моя нежданная любовь, пришла как белый день.

Ты в жизни стала радостью моей и болью ты моей.

И среди сотен тысяч разных глаз твои я отыщу,

Что б никогда тебя не потерять прижму не отпущу.

Як шкода що ми не зустрілися з тобою трохи раніше,

Зуміли ми раптом одного вберегти від дурної фальші,

Я б захистив тебе своїм теплом від зимової холоднечі,

Адже без тебе цей грішний світ зовсім не потрібен.

Прийшло моє несподіване кохання, прийшло як білий день.

Ти в житті стала радістю моєю і болю ти моєю.

І серед сотень тисяч різних очей твої я відшукаю,

Щоб ніколи тебе не втратити притиску не відпущу.

Щоб ніколи тебе не втратити притиску не відпущу.

Як шкода що ми на різних берегах, взимку і влітку,

Зустрічали свій світанок і свій захід під різним небом.

І були наші ночі не з іншим і не з іншою.

Я радий, що в роки кращі свої тепер з тобою.

Прийшло моє несподіване кохання, прийшло як білий день.

Ти в житті стала радістю моєю і болю ти моєю.

І серед сотень тисяч різних очей твої я відшукаю,

Щоб ніколи тебе не втратити притиску не відпущу.