Miðgarður - Skálmöld

Margt fyrir löngu var búið til lag,

ljóðið svo skrautlega skrifað.

Hetju sem barðist við vængjaða vá?

(Ég sá, ég sá.)

Baldur sem barðist af drengskap þann dag,

dó svo að við gætum lifað.

Vafrandi enn um hrollkalt hraun,

hrakin sig glennir vofa.

Hitinn frá brennu huggar raun,

hér sofa menn í kofa.

(Kvöld úr norðri, kalt í hlíðum,

knýr að dyrum myrkrið svart.

Þolinmóð við þannig bíðum

þess að verði aftur bjart.)

(Traustur máttur réttra rúna

róar geð er vindur hvín.

Sorgir allar sefast núna,

sofðu, unga ástin mín.)

Давно створена пісня,

вірш так гарно написаний.

Герой, який воював з крилатим вау?

(Я бачив, я бачив.)

Бальдур, який того дня воював з дитинства,

померли, щоб ми могли жити.

Все ще переглядаючи холодну лаву,

hrakin sig glennir ghost.

Тепло від вогню справді втішає,

тут чоловіки сплять у хатині.

(Вечір з півночі, холод на схилах,

стукає у двері темрява чорна.

Ми терпляче чекаємо так

щоб знову бути яскравим.)

(Надійна сила правильних рун

заспокоює розум це вітер виє.

Заспокоїться всі печалі,

Спи моя юна любов.)