Todavía Cantamos - Silvio Rodríguez, Victor Heredia

Todavía cantamos, todavía pedimos,

todavía soñamos, todavía esperamos,

a pesar de los golpes

que asestó en nuestras vidas

el ingenio del odio

desterrando al olvido

a nuestros seres queridos.

Todavía cantamos, todavía pedimos,

todavía soñamos, todavía esperamos

que nos digan adónde

han escondido las flores

que aromaron las calles

persiguiendo un destino.

¿Dónde, dónde se han ido?

Todavía cantamos, todavía pedimos,

todavía soñamos, todavía esperamos

que nos den la esperanza

de saber que es posible

que el jardín se ilumine

con las risas y el canto

de los que amamos tanto.

Todavía cantamos, todavía pedimos,

todavía soñamos, todavía esperamos

por un día distinto,

sin apremios ni ayunos,

sin temor y sin llanto

y porque vuelvan al nido

nuestros seres queridos.

Todavía cantamos, todavía pedimos,

todavía soñamos, todavía esperamos.

Ми ще співаємо, ще просимо,

ми все ще мріємо, ми все ще сподіваємося,

незважаючи на удари

що вразило наше життя

дотепність ненависті

вигнання в забуття

до наших близьких.

Ми ще співаємо, ще просимо,

ми все ще мріємо, ми все ще сподіваємося

скажіть нам де

вони сховали квіти

що пахло вулицями

в погоні за призначенням.

Куди, куди вони поділися?

Ми ще співаємо, ще просимо,

ми все ще мріємо, ми все ще сподіваємося

дай нам надію

знати, що це можливо

нехай сад засвітиться

зі сміхом і співом

тих, кого ми так любимо.

Ми ще співаємо, ще просимо,

ми все ще мріємо, ми все ще сподіваємося

на інший день

без тиску чи голодування,

без страху і без плачу

і тому, що вони повертаються до гнізда

наші кохані.

Ми ще співаємо, ще просимо,

Ми все ще мріємо, ми все ще сподіваємося.