Sweet Dublin Bay - Silly Wizard

They sailed away in that gallant bark

Roy Neal and his fair young bride

They had ventured all on that bounding shipp

That danced on the silv’ry tide

And his heart was young and his spirit light

As he kissed her tears away

And they watched the shore retreat from sight

Of their own sweet Dublin bay

Three days they sailed when the storm arose

And the lightning swept the deep

And the thunderclaps broke the short repose

Of the weary sailors' sleep

Roy Neal, he clasped his weeping bride

And he kissed her tears away

«Oh, love, 'twas a fearful hour,» he cried

«When we left sweet Dublin Bay.»

On the crowded deck of that doomed ship

Some fell into deep despair

And some more calm with a holier heart

Sought the god of the storm in prayer

«She has struck a rock,» the sailors cried

In a breath of wild dismay

And the ship went down with the fair young bride

That left from Dublin bay

They sailed away on that gallant bark

Roy Neal and his gay young bride

They had ventured all on that bounding shipp

That danced on the silvery tide

And his heart was young and his spirit light

As he kissed her tears away

And they watched the shore retreat from sight

Of their own sweet Dublin bay

Вони відпливли в цьому відважному корі

Рой Ніл і його прекрасна молода наречена

Вони все наважилися на цей корабель

Це танцювало на сріблястому припливі

І серце його було молоде, а дух світлий

Коли він цілував її сльози

І вони спостерігали, як берег відступає з очей

Із власної милої Дублінської затоки

Три дні вони пливли, коли піднялася буря

І блискавка пронесла глибину

І громи зламали короткий спокій

Про сон стомлених моряків

Рой Ніл, він обхопив свою заплакану наречену

І він поцілував її сльози

«О, коханий, це була страшна година», — вигукнув він

«Коли ми покинули солодку Дублінську затоку».

На переповненій палубі того приреченого корабля

Деякі впали в глибокий відчай

І трохи спокою зі святішим серцем

Шукали бога бурі в молитві

«Вона вдарилася об камінь», — кричали моряки

На диханні дикого страху

І пішов корабель з прекрасною молодою нареченою

Що залишилося від Дублінської бухти

Вони відпливли на цій галантній корі

Рой Ніл і його молода наречена-гей

Вони все наважилися на цей корабель

Це танцювало на сріблястому припливі

І серце його було молоде, а дух світлий

Коли він цілував її сльози

І вони спостерігали, як берег відступає з очей

Із власної милої Дублінської затоки