Вряд ли - SharOn

Ежедневные приступы лени ты намеренно сведёшь к закупоренным чакрам

Ты застала миллениум чадом, он по праву оставил в тебе отпечаток

Иллюзорности нашей вселенной, и под тяжестью лет ты всё больше в печали

От любых начинаний, обличая пороки на флюро-полотнах и сумрачный свет за это

прощает

Тебя, распятые коксом утонут в промокших бульварах больших городов

Ты — другой коленкор, ты по сути рандом, запароленный ящик Пандоры,

Но когда надоест тебе этот приход депрессивный, апатию бросишь силком

И не замечая друзей и врагов, на подъёме потащишься в гору,

А мне, чтобы делать дела, нужно выйти из зоны комфорта, выбить аморфность

Убить чужака изнутри и набрав оптимальную форму палить по воротам

Вскрывать оборону как топовый форвард, всегда быть готовым

Оформить перформанс шведой или даже рабоной, но есть одно, но — ты не любишь

футбол

И вряд ли я рассматривал другие варианты, обращая тонику в доминанту

Выложил всё на ту чашу весов, будто мы играли на желание в карты —

С поразительно чистыми мыслями ввысь вознестись и остаться, витая до талого,

Но чем драматичнее скручен сюжет, тем сильней ощутишь наебалово

И ты вряд ли захочешь принять мной ошибочно созданный химией мир,

Но нежданно-негаданно придёшь утолить любопытство и сольёшься обратно

В свой привычный обман, идентичный всем нашим доступным мирам

Где закрученным во фразы словам так привычно делиться на ложь и на правду

И ты вряд ли захочешь принять мной ошибочно созданный химией мир,

Но нежданно-негаданно придёшь утолить любопытство и сольёшься обратно

В свой привычный обман, идентичный всем нашим доступным мирам

Где закрученным во фразы словам так привычно делиться на ложь и на правду

Смело или самоубийственно — вечно я путаю два этих понятия

И перегрузив тебя потоками мыслей, я недооценил твоё восприятие

Ты же наверняка от силы в половину вникала, но в сумме

Мы друг другу о многом сказали, когда замерзали на скалах раздумий

Говорили о том, что пропили таланты, то что каждым из нас правит Данталиан

И то, что завтра начнётся другая глава с другими правилами, мы в праве

напоминать

Об этом каждый раз, шестидесятая трасса, забивая в девайс тишину

Я подумал, что вряд ли умру, пока на нашем пути две рельсы не сольются в одну

Почему же меня так притянула твоя абсолютно другая прошивка

Я пытался подобрать к тебе шифр, это стало летальной ошибкой

Кидаться из крайности в крайность из-за несоответствия уровню

Хотя где эти крайности — уровни, если мы вместе играем в безумие?

Постоянно перемешиваемые в олд фэшене, в ритме бешеном,

Но в итоге ты первее съешь меня и я, ожидаемо, перестану быть прежним

В отношении к тебе, и раскрывшись, покидаю наш личный trancemission

Разбившись, но переродившись, когда-нибудь, возможно, сверкну на афишах,

А возможно и нет, ведь я контр-культуры адепт, всегда готовый пробежать против

ветра

И если время меня топит в вине, чтобы не думать о ней, буду держать этот вектор

Направляю свой шаттл в инферно, где без шансов дышать и расшатанных нервов

Разведён погребальный костёр, и в нём возрождается феникс из пепла

Щоденні напади лінощів навмисно зведеш до закупореним чакрам

Ти застала мілініум чадом, він по праву залишив у тебе відбиток

Ілюзорності нашого всесвіту, і під вагою років ти все більше в печалі

Від будь-яких починань, викриваючи вади на флюро-полотнах і похмуре світло за це

прощає

Тебе, розп'яті коксом, потонуть у промоклих бульварах великих міст

Ти - інший коленкор, ти - по суті рандом, запаролений ящик Пандори,

Але коли набридне тобі цей прихід депресивний, апатію кинеш силоміць

І не помічаючи друзів і ворогів, на підйомі потягнешся в гору,

А мені, щоб робити справи, потрібно вийти із зони комфорту, вибити аморфність

Вбити чужинця зсередини і набравши оптимальну форму палити по воротах

Розкривати оборону як топовий форвард, завжди бути готовим

Оформити перформанс шведою або навіть рабоною, але є одне, але ти не любиш

Футбол

І навряд чи я розглядав інші варіанти, звертаючи тоніку в домінанту

Виклав все на ту ту чашу терезів, ніби ми грали на бажання в карти.

З напрочуд чистими думками вгору піднестися і залишитися, кручена до талого,

Але чим драматичніше скручений сюжет, тим сильніше відчуєш наебалово

І ти вряд ли захочеш прийняти мною помилково створений хімією світ,

Але несподівано прийдеш вгамувати цікавість і зіллєшся назад

У свій звичний обман, ідентичний усім нашим доступним світам

Де закрученим у фрази словах так звично ділитися на брехню і на правду

І ти вряд ли захочеш прийняти мною помилково створений хімією світ,

Але несподівано прийдеш вгамувати цікавість і зіллєшся назад

У свій звичний обман, ідентичний усім нашим доступним світам

Де закрученим у фрази словах так звично ділитися на брехню і на правду

Сміливо чи самогубно — вічно я плутаю два ці поняття

І перевантаживши тебе потоками думок, я недооцінив твоє сприйняття

Ти ж напевно від сили в половину вникала, але в сумі

Ми один одному про багато сказали, коли замерзали на скелях роздумів

Говорили про те, що пропили таланти, то кожним з нас править Данталіан.

І те, що завтра почнеться інший розділ з іншими правилами, ми маємо право

нагадувати

Про це щоразу, шістдесята траса, забиваючи в девайс тишу

Я подумав, що навряд чи помру, поки на нашому шляху дві рейки не зіллються в одну

Чому ж мене так притягнула твоя абсолютно інша прошивка

Я намагався підібрати до тебе шифр, це стало летальною помилкою

Кидатися із крайності в крайність через невідповідність рівню

Хоча де ці крайнощі рівні, якщо ми разом граємо в божевілля?

Постійно перемішуються в олд фешені, в ритмі скаженому,

Але в підсумку ти спочатку з'їси мене і я, очікувано, перестану бути колишнім

Стосовно до тебе, і розкрившись, залишаю наш особистий trancemission

Розбившись, але переродившись, колись, можливо, блисну на афішах,

А можливо і ні, адже я контр-культури адепт, завжди готовий пробігти проти

вітру

І якщо час мене топить у вині, щоб не думати про неї, триматиму цей вектор

Направляю свій шатл в інферно, де без шансів дихати і розхитаних нервів

Розведено похоронне багаття, і в ньому відроджується фенікс з попелу