Пески - SharOn

И мы не знали для чего нам это всё было нужно

Ведь отношения — это тот рискованный эксперимент

Где невозможно друг от друга ничего не требовать взамен

Когда затянет жёсткий эндорфиновый замес

Уже никак не успокоить в нас вселившихся демонов

Разум белым ходоком лихорадочно лезет на стену

От ежедневных разбирательств, кто кого кровожадней

В этих типичных мелодрамах — это классика жанра

В припадке ярости, в пламенных глазах сердцеедки

Привычно разожгут желание пойти наперекор

Её привычкам и транжирить свои нервные клетки

На обоюдные предъявы и бессмысленный ор

И вроде всё как у людей, но нихуя не по-людски

Нас поглощают каждый день эти зыбучие пески

Где бесполезно объяснять, и так ничё не объяснив

Многозначительно молчать, пытаясь выбраться из них

Но время завело в тупик — дальнейший спор неуместен

Не фартануло ни в любви, не фартануло ни в мести

Да всем плевать, кто победил — я снова стал неуловим

Среди заблудших половин в этих угарах по-жести

Время завело в тупик — дальнейший спор неуместен

Не фартануло ни в любви, не фартануло ни в мести

Да всем плевать, кто победил — я снова стал неуловим

Среди заблудших половин в этих угарах по-жести

Воспоминания — это разновидность некрофилии

В шкафу скелеты томно ждут, пока меня переклинит

На том моменте, где мы с ней под чёрным солнцем Сатаны

Сплелись тентаклями и космос стал весьма ощутимей,

Но после бури экстаза мы превратили оазис первичной страсти

В болото лицемерия и грязи

Когда распутаю клубок причинно-следственных связей

И вдруг пойму, что ты права — добей меня эвтаназией

Ведь депрессия не убьёт меня за все мои грехи

Скорей прибавит мне того неуловимого шарма

Что мне поможет эти мысли конвертировать в стихи

Контрастировать с этим блядским, корпоративным ландшафтом

И позабыть насколько сильно этот мир презираю

На всё забить и так стремительно взмывать по спирали

Паршивой суке — c’est la vie, и след оставить в сознании

Другой затерянной звезды, что не погрязнет в тщеславии

И мне б найти в себе те силы, что меня здесь удержат

И все текстуры прогрузить в этом тумане безбрежном

Остановилась планета под оглушительный скрежет

И предлагает мне сойти, но я уже сумасшедший

Время завело в тупик — дальнейший спор неуместен

Не фартануло ни в любви, не фартануло ни в мести

Да всем плевать, кто победил — я снова стал неуловим

Среди заблудших половин в этих угарах по-жести

Время завело в тупик — дальнейший спор неуместен

Не фартануло ни в любви, не фартануло ни в мести

Да всем плевать, кто победил — я снова стал неуловим

Среди заблудших половин в этих угарах по-жести

І ми не знали для чого нам це все було потрібно

Адже стосунки — це той ризикований експеримент

Де неможливо один від друга нічого не вимагати натомість

Коли затягне жорсткий ендорфіновий заміс

Вже ніяк не заспокоїти в нас демонів, що вселилися.

Розум білим ходоком гарячково лізе на стіну

Від щоденних розглядів, хто кого кровожерливіший

У цих типових мелодрамах — це класика жанру

У припадку люті, в полум'яних очах серцеїдки

Зазвичай розпалять бажання піти всупереч

Її звичкам і транжирити свої нервові клітини

На взаємні пред'явлення і безглуздий ор

І начебто все як у людей, але нихуя не по-людськи

Нас поглинають щодня ці хиткі піски

Де марно пояснювати, і так нічого не пояснивши

Багатозначно мовчати, намагаючись вибратися з них

Але час завів у тупик — подальша суперечка недоречна

Не фартануло ні в любові, не фартануло ні в помсті

Та всім начхати, хто переміг — я знов став невловимий

Серед заблудлих половин у цих чадах по-жесть

Час завів у тупик — подальша суперечка недоречна

Не фартануло ні в любові, не фартануло ні в помсті

Та всім начхати, хто переміг — я знов став невловимий

Серед заблудлих половин у цих чадах по-жесть

Спогади - це різновид некрофілії

У шафі скелети млосно чекають, поки мене переклинить

На тому моменті, де ми з ним під чорним сонцем Сатани

Сплелися тентаклями і космос став дуже відчутним,

Але після бурі екстазу ми перетворили оазис первинної пристрасті

У болоті лицемірства та бруду

Коли розплутаю клубок причинно-наслідкових зв'язків

І раптом зрозумію, що ти права — добий мене евтаназією

Адже депресія не вб'є мене за всі мої гріхи

Швидше додасть мені того невловимого шарму

Що мені допоможе ці думки конвертувати в вірші

Контрастувати з цим блядським, корпоративним ландшафтом

І забути наскільки сильно цей світ зневажаю

На все забити і так стрімко злітати по спіралі

Паршивій суці — c'est la vie, і слід залишити в свідомості

Іншої загубленої зірки, що не зануриться в марнославстві

І мені б знайти в собі ті сили, що мене тут утримають

І всі текстури провантажити в цьому безмежному тумані.

Зупинилася планета під оглушливий скрегіт

І пропонує мені зійти, але я уже божевільний

Час завів у тупик — подальша суперечка недоречна

Не фартануло ні в любові, не фартануло ні в помсті

Та всім начхати, хто переміг — я знов став невловимий

Серед заблудлих половин у цих чадах по-жесть

Час завів у тупик — подальша суперечка недоречна

Не фартануло ні в любові, не фартануло ні в помсті

Та всім начхати, хто переміг — я знов став невловимий

Серед заблудлих половин у цих чадах по-жесть