Вода - SharOn

Мы все рождённые в мире, а может быть в мирах

Где ненависть и страх всё чаще в наших головах

Где мысли вылетают фонтаном и разбиваясь в прах

Всё реже возникают в форме правды на наших устах

Мы стали старше и не остановимся, плюнув на старт

Оставив на своих местах прошедшее в форме констант

Мы ставим на себя апгрейды ярости, кликнув install

Ошибочно стираем то, что пишем с чистого листа

Время разрезано нами, на наших же глазах

«Ведь завтра будет лучше чем вчера.»

— так кто-то сказал

Терзая горизонты взглядом, мы тревожим небеса

В ответ пытаемся предугадать, что принесёт гроза

Хрустальный залп!

Словно столкнулись во тьме поезда

Билет в один конец, всегда в наличии места

И тут уже не прокричишь: «На следующей оставь!»

Конечная одна для всех, рождением таймер поставь…

Вечности пьедестал омывают тёмные воды

На пьедестале Грааль, и в нём глоток свободы

Сансары колесо всё также забирает годы

Люди крутятся, как белки, чтобы сделать хоть что-то…

Вечности пьедестал омывают тёмные воды

На пьедестале Грааль, и в нём глоток свободы

Сансары колесо всё также забирает годы

Люди крутятся, как белки, чтобы сделать хоть что-то…

Снова очнулся, пробуждение в замке затмения

Мой темный спутник собирает все нужные звенья,

А я в оцепенении, не могу поладить с тенью,

Но тем не менее, молчание и наблюдение

За пресным обществом, попавшим в болото тумана

Истину до них донесёт, лишь ятаган атамана

Ни велика, ни мала вечность открыта валгалла

У судьбы глаза закрыты, слишком дохуя моргала

И до финала как до неба, глубоко и нервно

Углубиться в небыль, возвышаясь, пребывая в недрах

Где тысячелетиями спят все мудрецы Тибета

Бестолку, если под маской есть твоя версия бета,

А она есть у каждого, кого мучает жажда

Вытащить все залежи наверх, думая что не накажет

Светом прожигающим насквозь, этот матовый стражник

Размазывая сущность так, что становится страшно,

А кому страшно?

Тебе или псевдофантому

Что прыгает внутри тебя как психованный клоун,

Но разгадать контекст, закутанный в пустоте

Возможно лишь сорвав ту маску, что рождает тень,

А кому страшно?

Тебе или псевдофантому

Что прыгает внутри тебя как психованный клоун,

Но разгадать контекст, закутанный в пустоте

Возможно лишь сорвав ту маску, что рождает тень

Вечности пьедестал омывают тёмные воды

На пьедестале Грааль, и в нём глоток свободы

Сансары колесо всё также забирает годы

Люди крутятся, как белки, чтобы сделать хоть что-то…

Вечности пьедестал омывают тёмные воды

На пьедестале Грааль, и в нём глоток свободы

Сансары колесо всё также забирает годы

Люди крутятся, как белки, чтобы сделать хоть что-то…

Ми всі народжені в світі, а може бути в світах

Де ненависть і страх все частіше в наших головах

Де думки вилітають фонтаном і розбиваючись у прах

Все рідше виникають у формі правди на наших вустах

Ми стали старші і не зупинимося, плюнувши на старт

Залишивши на своїх місцях минуле у формі констант

Ми ставимо на себе апгрейди люті, клікнувши install

Помилково перемо те, що пишемо з чистого листа

Час розрізаний нами, на наших ж очах

«Адже завтра буде краще ніж учора.»

- так хтось сказав

Терзаючи горизонти поглядом, ми тривожимо небеса

У відповідь намагаємося передбачити, що принесе гроза

Кришталевий залп!

Наче зіткнулися у темряві поїзда

Білет в один кінець, завжди в наявності місця

І тут уже не прокричиш: «На наступної залиши!»

Кінцева одна для всіх, народженням таймер постав...

Вічності п'єдестал омивають темні води

На п'єдесталі Грааль, і в ньому ковток свободи

Сансари колесо все також забирає роки

Люди крутяться, як білки, щоб зробити хоч щось.

Вічності п'єдестал омивають темні води

На п'єдесталі Грааль, і в ньому ковток свободи

Сансари колесо все також забирає роки

Люди крутяться, як білки, щоб зробити хоч щось.

Знов прокинувся, пробудження в замку затемнення

Мій темний супутник збирає всі потрібні ланки,

А я в оціпенінні, не можу порозумітися з тінню,

Але тим не менше, мовчання і спостереження

За пресним суспільством, що потрапило в болото туману

Істину до них донесе, лише ятаган отамана

Ні велика, ні мала вічність відкрита валгала

У долі очі закриті, надто дохаючи моргала

І до фіналу як до неба, глибоко і нервно

Заглибитися в небиль, височіючи, перебуваючи в надрах

Де тисячоліттями сплять усі мудреці Тибету

Безглуздя, якщо під маскою є твоя версія бета,

А вона є у кожного, кого мучить спрага

Витягти всі поклади нагору, думаючи що не покарає

Світлом, що пропалює наскрізь, цей матовий стражник

Розмазуючи сутність так, що стає страшно,

А кому страшно?

Тобі чи псевдофантому

Що стрибає всередині тебе як психованний клоун,

Але розгадати контекст, закутаний у порожнечі

Можливо лише зірвавши ту маску, що породжує тінь,

А кому страшно?

Тобі чи псевдофантому

Що стрибає всередині тебе як психованний клоун,

Але розгадати контекст, закутаний у порожнечі

Можливо лише зірвавши ту маску, що породжує тінь

Вічності п'єдестал омивають темні води

На п'єдесталі Грааль, і в ньому ковток свободи

Сансари колесо все також забирає роки

Люди крутяться, як білки, щоб зробити хоч щось.

Вічності п'єдестал омивають темні води

На п'єдесталі Грааль, і в ньому ковток свободи

Сансари колесо все також забирає роки

Люди крутяться, як білки, щоб зробити хоч щось.