Двадцать восемь - SharOn

Ощущение праздника — это к Шнурову,

Но никак не ко мне — я прошел новый уровень

Странной игры под названием «жизнь»

Дальше будем сложнее и страшнее

Раньше тут было больше надежд (больше!), но они безвозвратно ушли

В уязвимой душе снова найдена брешь (Брешь)

И склоняет к себе фатализм

Этот день как в конец заебашит фрактал, забирает меня в свои сети

За окошком — пиздец, в голове — кавардак и желудок грызёт энергетик (Энергетик)

От роддома до морга тут сотни дорог и я вновь вылетаю на встречку

Повседневный до боли привычный адок, где мне теплый прием обеспечен (Ага!)

Года тут волей-неволей прибавят мне консервативности, но тем не менее

Я не хочу, как грёбанный Эминем не резонировать с нынешним временем,

Но и уподобляться в погрязшей пучине примитивного блядства,

Но с этой материей если живешь, невозможно не соприкасаться

И остатки волос на моей голове временя торопливо превращает в седины

Мне уже не попасть в славный Клуб 27 — я устало бреду к золотой середине

Через тысячи мной переписанных строк в моей маленькой скромной обители

И пусть этот мир омерзителен

Я буду в нём игроком, а не зрителем

И каждый тут хочет оставить след (Оставить след)

Но смысла как не было, так и нет (Так и нет)

Сквозь пепельный сумрак идём на свет (Идём на свет)

Чтоб в нём раствориться и умереть (И умереть!)

И каждый тут хочет оставить след (Оставить след)

Но смысла как не было, так и нет (Так и нет)

Сквозь пепельный сумрак идём на свет (Идём на свет)

Чтоб в нём раствориться и умереть (И умереть!)

Мне сегодня на всё так похуй

Я врублю спешл Дага Стенхопа (Стенхопа)

Широко улыбнусь, полечу Петербург и набью его рожу на ногу

Дабы не забыть, что сказать оказавшись один на один перед Богом

Ведь наши грехи — это всё, что в нас есть интересного — слышишь, унылый уёбок?

И пускай то, чем я занимаюсь не схавают массы в глобальных масштабах — я гну

свою линию

На контрастах от резких подъемов до лютых зашкваров

Конвертирую мысли и жизненный опыт в музон, и я так заморочен над этим

Мне 28, меня молодым назовут только в случае собственной смерти

А умру я на рейве или на сцене, или на рейве на сцене

Чуда не будет — бессмертным не стану

Если честно — вообще поебать, порхаю по минным полям для достижения призрачных

целей

Если я подорвусь слишком рано, братишка, не парься и спишу на не фарт

И каждый тут хочет оставить след (Оставить след)

Но смысла как не было, так и нет (Так и нет)

Сквозь пепельный сумрак идём на свет (Идём на свет)

Чтоб в нём раствориться и умереть (И умереть!)

И каждый тут хочет оставить след (Оставить след)

Но смысла как не было, так и нет (Так и нет)

Сквозь пепельный сумрак идём на свет (Идём на свет)

Чтоб в нём раствориться и умереть (И умереть!)

Чтоб в нём раствориться и умереть

Відчуття свята — це до Шнурова,

Але ніяк не до мені — я пройшов новий рівень

Дивної гри під назвою «життя»

Далі будемо складніше і страшніше

Раніше тут було більше надій (більше!), але вони безповоротно пішли

У вразливій душі знову знайдено пролом (Бреш)

І схиляє до себе фаталізм

Цей день як в кінці заебашить фрактал, забирає мене в свої мережі

За вікном — пиздець, в голові — безлад і шлунок гризе енергетик (Енергетик)

Від пологового будинку до моргу тут сотні доріг і я знову вилітаю на зустрічку

Повсякденний до болі звичний пекло, де мені теплий прийом забезпечений (Ага!)

Роки тут хоч-не-хоч додадуть мені консервативності, але тим не менше

Я не хочу, як гребаний Емінем не резонувати з нинішнім часом,

Але і уподібнюватися в забрудненій безодні примітивного блядства,

Але з цією матерією якщо живеш, неможливо не стикатися

І залишки волосся на моїй голові часу квапливо перетворює на сивини

Мені вже не потрапити в славний Клуб 27 — я втомилося марення до золотої середини

Через тисячі мною переписаних рядків у моїй маленькій скромній обителі

І нехай цей світ огидний

Я буду в ньому гравцем, а не глядачем

І кожен тут хоче залишити слід (Залишити слід)

Але смислу як не було, так і ні (Так і ні)

Крізь попелястий сутінок йдемо на світло (Йдемо на світло)

Щоб у ньому розчинитися і померти (І померти!)

І кожен тут хоче залишити слід (Залишити слід)

Але смислу як не було, так і ні (Так і ні)

Крізь попелястий сутінок йдемо на світло (Йдемо на світло)

Щоб у ньому розчинитися і померти (І померти!)

Мені сьогодні на все так похуй

Я врублю спешл Дага Стенхопа (Стенхопа)

Широко посміхнуся, полечу Петербург і наб'ю його пику на ногу

Щоб не забути, що сказати, опинившись один на один перед Богом

Адже наші гріхи - це все, що в нас є цікавого - чуєш, сумовитий уебок?

І нехай те, чим я займаюся не сховають маси в глобальних масштабах — я гну

свою лінію

На контрастах від різких підйомів до лютих зашкварів

Конвертую думки і життєвий досвід у музон, і я так заморочений над цим

Мені 28, мене молодим назвуть лише у випадку власної смерті

А помру я на рейве або на сцені, або на рейве на сцені

Дива не буде — безсмертним не стану

Якщо чесно — взагалі поебати, пурхаю по мінних полях для досягнення примарних

цілей

Якщо я підірвусь надто рано, братику, не парись і спишу на нефарт

І кожен тут хоче залишити слід (Залишити слід)

Але смислу як не було, так і ні (Так і ні)

Крізь попелястий сутінок йдемо на світло (Йдемо на світло)

Щоб у ньому розчинитися і померти (І померти!)

І кожен тут хоче залишити слід (Залишити слід)

Але смислу як не було, так і ні (Так і ні)

Крізь попелястий сутінок йдемо на світло (Йдемо на світло)

Щоб у ньому розчинитися і померти (І померти!)

Щоб у ньому розчинитися і померти