Nada Que Perder - Sharif

Dime que es un rey para un mendigo, que es la suerte

Que es la ley, que es el destino

Que es lo divino pal que vive en el alambre

Si la bendita fe no quita el hambre…

Dime como se mide la vida y el infinito

Dime que es la justicia, cuando sobrevivir es un delito

Dime si sabes cómo silenciar el grito

Que se posa en mi garganta igual que un pájaro maldito…

Aprendí a vivir sin miedo, a cantar con furia

A limpiarme las lágrimas con la lluvia

Ya desde niño con el hambre como escuela

El mundo de recreo y la calle bajo mi suela

Y no aprendí en el diccionario que quiere decir respeto

El barrio entero tuve de alfabeto

De mí papá nunca jamás tuve noticia

Así que tuve que aprender a, aprender sin su caricia

Y yo crecí corriendo como potro sin establo

En un hombro Dios y en otro el diablo

Quemando el presente, luchando a diario

Con sangre impaciente, esperando que llegue lo extraordinario…

Y el barrio fue mi ruedo, la calle el juego

Donde niños se hacen hombres, a sangre y fuego

Y es justo luego cuando empiezas a entender

Que si no se tiene nada ya no hay nada que perder

Traemos malas noticias

Nuestra propia justicia

No tenemos bandera

Vivimos a la espera de un milagro que no llega

Dime que es lo blanco y que es lo negro

Que es lo sano, que es lo malo, que es lo bueno

Pa que rezar si nunca se cumplen los planes

¿dónde está el milagro de los peces y los panes?

Vamos dime, como llenas las horas de estío

Cuando el hastío y el frio dejan tu pecho vacío

Dime si está seco el rio, dime si queda inocencia

En esta sociedad donde todo es apariencia

Aprendí que nadie nace ni asesino ni culpable

Pero el destino a veces es un miserable

Suave y amable pone la miel en tu boca

Luego se equivoca y te mata cuando no toca

Señoría, no espere que le pida perdón

No es rebeldía, es poesía por compasión

Si todavía, no hay culpa sin redención

Yo tengo la sangre fría pero ardiendo el corazón

Porque crecí como las flores salvajes en las esquinas y en el barro

Llevando un carro lleno de ruinas

Pero feliz, sabiendo que la flor tiene raíz

Cuidando los detalles en las calles, el matiz…

Que descubre lo valioso en la balanza

Nada es más peligroso que un hombre sin esperanza

Tan solo somos agua en el molino

Hijos de las estrellas y del polvo del camino

Скажи мені, що таке король для жебрака, що таке удача

Що закон, що доля

Який божественний приятель живе в дроті

Якщо благословенна віра не вгамує голод...

Розкажи, як вимірюється життя і нескінченність

Скажи мені, що таке справедливість, коли вижити – це злочин

Скажи мені, чи знаєш ти, як заглушити крик

Це сідає мені в горло, як проклята птах...

Я навчився жити без страху, співати з люттю

Щоб дощем витерти сльози

З дитинства я голодував як школа

Світ відпочинку і вулиця під моєю підошвою

А що значить повага, я в словнику не дізнався

У мене була вся околиця як алфавіт

Я ніколи не чув від свого тата

Тому мені довелося вчитися, вчитися без її дотиків

А я ріс, як жеребятка, без стайні

На одному плечі Бог, а на другому диявол

Спалюємо сьогодення, боремося щодня

З нетерплячою кров’ю в очікуванні надзвичайного...

А околиця була моєю ареною, вулиця була грою

Де хлопці через кров і вогонь стають чоловіками

І це якраз тоді, коли починаєш розуміти

Що якщо у вас нічого немає, то нічого втрачати

ми приносимо погані новини

наша власна справедливість

у нас немає прапора

Ми живемо в очікуванні дива, яке не настає

Скажи мені, що таке біле, а що чорне

Що здорово, що погано, що добре

Навіщо молитися, якщо плани ніколи не збуваються

де чудо риби та хлібів?

Давай, скажи, як ти наповнюєш літні години?

Коли нудьгує і холодно, залишайте груди пустими

Скажи мені, якщо річка висохла, скажи, чи залишилася невинність

У цьому суспільстві, де все є видимістю

Я дізнався, що ніхто не народжується вбивцею чи винним

Але доля іноді буває нещасною

М'яко і ніжно поміщає мед у рот

Потім він зіпсується і вбиває вас, коли він не грає

Ваша честь, не чекайте від мене вибачення

Це не бунт, це поезія зі співчуття

Якщо все ж таки, без викупу немає провини

У мене холодна кров, але моє серце горить

Бо я ріс, як польові квіти в кутках і в багнюці

Несуть фургон, повний уламків

Але щасливий, знаючи, що у квітки є корінь

Дбаючи про деталі на вулицях, нюанси…

Хто виявляє цінне на балансі

Немає нічого небезпечнішого за людину без надії

Ми лише вода в млині

Діти зірок і пороху дороги