Dedicación - Sharif

Es mi dedicación esto que escribo

A la belleza y al olvido

A todos los que están y a los carnales que se han ido

Y al pecado y lo prohibido y a todo lo llorado y lo vivido

Pido una oración que me devuelva la fe

Mi canción es para Dios y para el Diablo también

Pa los placeres de alquiler, para el castigo de crecer

Pa los dolores incurables que te cura una mujer

Mi despedida, dedicada a la vida y a la muerte

A la saliva de mi musa y a la excusa de la suerte

Y al pasado, al pecado, al minuto de mirarnos

Y al luto de los sueños desgastados de soñarlos

Es mi oración de salvación a la intuición y a la emoción

Y a la pasión del corazón de mi canción dedicación

A la razón que no razona, a la amistad que no traiciona

A las personas de esta vida que sin olvidar perdonan

Cuando ya no queda nada

Solo nos recuerdan las palabras

El tiempo es juez, en este juego de ajedrez

Solo se vive una vez, pero se mueren demasiadas

Cuando ya no queda nada

Mi dedicación son mis palabras

El tiempo es juez, yo te lo digo otra vez

Solo se vive una vez, pero se mueren demasiadas

Es mi dedicación esto que canto

A la alegría y al espanto

A tos los corazones castigados por el llanto

A la pena y al quebranto y a las flores que han crecido en el asfalto

Mi esperanto es un canto al dolor y al desengaño

Al valor de los cobardes que no siguen al rebaño

A los peldaños que baje para subir a los infiernos

Pa poder firmar la paz con el Diablo en el cuaderno

Y a los tuyos y a los míos, ríos de letras

Y a las verdades indiscretas;

a todos los poetas

Hombres y mujeres del planeta

Que caminan por la vida sin disfraces ni caretas

A la infancia en bicicleta que se ha ido

Al amor correspondido y al amargo sabor de lo perdido

Sumo y sigo, a mi nobleza obliga cuando escribo

Y esto acaba como empieza a la belleza y al olvido

Cuando ya no queda nada

Solo nos recuerdan las palabras

El tiempo es juez, en este juego de ajedrez

Solo se vive una vez, pero se mueren demasiadas

Cuando ya no queda nada

Mi dedicación son mis palabras

Solo se vive una vez, pero se mueren demasiadas

Dedicación, dedicación…

Те, що я пишу, це моя відданість

До краси і забуття

Усім тим, хто є, і тілесним, які пішли

І до гріха, і до того, що заборонено, і до всього, що ми плакали і жили

Я прошу молитви, яка повертає мені віру

Моя пісня для Бога і для диявола

Для задоволення оренди, для покарання дорослішання

За невиліковні болі, якими вас зцілює жінка

Моє прощання, присвячене життю і смерті

На слину моєї музи і на виправдання удачі

І до минулого, до гріха, тієї хвилини, коли ми дивимось один на одного

І до жалоби зношених снів сниться їм

Це моя молитва про спасіння до інтуїції та емоцій

І до пристрасті серця моєї посвяти пісні

До розуму, що не розсуджує, до дружби, яка не зраджує

Людям цього життя, які прощають, не забуваючи

Коли вже нічого не залишиться

Вони лише нагадують нам слова

У цій шаховій партії судить час

Живеш лише раз, але помираєш забагато

Коли вже нічого не залишиться

Моя відданість – це мої слова

Час - це суддя, я вам ще раз скажу

Живеш лише раз, але помираєш забагато

Це моя відданість, що я співаю

На радість і на жах

Усі серця покарані плачем

До горя і втрати і до квітів, що виросли на асфальті

Моє есперанто — це пісня болю та розчарування

За мужність боягузів, які не йдуть за стадом

До сходинок, якими я спускаюся, щоб піднятися в пекло

Вміти підписати мир з Дияволом у зошиті

І твої, і мої, ріки листів

І нескромні істини;

всім поетам

Чоловіки і жінки планети

Які йдуть по життю без масок і масок

У дитинство на велосипеді, якого немає

До взаємної любові і гіркого смаку втраченого

Додаю і продовжую, моє благородство зобов’язує, коли я пишу

І це закінчується, коли починається краса і забуття

Коли вже нічого не залишиться

Вони лише нагадують нам слова

У цій шаховій партії судить час

Живеш лише раз, але помираєш забагато

Коли вже нічого не залишиться

Моя відданість – це мої слова

Живеш лише раз, але помираєш забагато

Відданість, відданість...