Лють - SERYOGA

Друзья говорят, зачем она тебе, плюнь,

На что ты клюнул, но я по ходу люто ее люблю.

Из-за нее со всеми вами перепалюсь,

Это не любовь, это блюз.

Гадаешь люб или не люб,

В голове один и тот же лук.

Садишься за фортепиано, как глухой Людвик,

Бывает джейн так все между вами люкс.

Пониманий абсолют,

Руки вяжут тебя, как плющ.

И вместе с ней падаешь на плюш,

Она шальная, отвечаю, и я шалю.

У нас все через край, у нас все через шлюзы,

Любовь глюк, любовь плюс несчастный случай.

Но я себе не пожелаю лучше,

Я бываю лютый, она бывает колючей.

Строит из себя Белуччи, сучка, меня плющит.

То она нарушит правила, то я фалю.

Такой алюр, и кажется, порою между нами все к нулю.

Снаружи я спокоен, а внутри воплю.

Я помню по-началу был такой велюр,

А тут – чисто лють.

Моя любовь – это такая лють,

Такой плюс, такой глюк.

Я люблю ее люто, и не люблю ее люто,

Я люблю ее люто и люто не люблю.

Моя любовь – это такая лють,

Такой плюс, такой глюк.

Я люблю ее люто, и не люблю ее люто,

Я люблю ее люто и люто не люблю.

Это не любовь, это такая лють,

Я не терпила, но я терплю.

Когда я злюсь, моя рука тяжела, как плюмбум.

Кто в этот раз из нас первый раскачает люфту?

Иногда прилюдно, но я такой, как есть и круто солю.

Она мне поперек, как шлюпка кораблю,

Еще немного и свалю.

Прорывает будто флюс, потом между нами долго люфт,

И думаешь, лучше б был один на льдине,

Как Челюскин до поллюций

Если нельзя по-людски.

Это не любовь, это глюк,

Не так, как лирики ее малюют.

Бывает так, что на осколки блюда я опять ублюдок.

Это лишь прелюдия, любовь ол инклюзив.

Не она ко мне и не я к ней ключ.

Если это и любовь, в чем ее плюс?

Вот так по ночам туплю, клюками дымлю,

Как последний люндвик.

Мне нужен сон, но я не сплю

Я как гребаный Бессон Люк,

Шут с ним нам обоим нужен полный глюф.

Пойду что-нибудь пошевелю.

Моя любовь – это такая лють,

Такой плюс, такой глюк.

Я люблю ее люто, и не люблю ее люто,

Я люблю ее люто и люто не люблю.

Моя любовь – это такая лють,

Такой плюс, такой глюк.

Я люблю ее люто, и не люблю ее люто,

Я люблю ее люто и люто не люблю.

Друзі кажуть, навіщо вона тобі, плюнь,

На що ти клюнув, але я люто її люблю.

Через неї з усіма вами перепалюсь,

Це не кохання, це блюз.

Гадаєш чи не люб,

У голові один і той самий лук.

Сідаєш за фортепіано, як глухий Людвік,

Буває джейн, так усе між вами люкс.

Розумінь абсолют,

Руки в'яжуть тебе як плющ.

І разом з нею падаєш на плюш,

Вона шалена, відповідаю, і я пустую.

У нас все через край, у нас все через шлюзи,

Кохання глюк, кохання плюс нещасний випадок.

Але я собі не побажаю краще,

Я буваю лютий, вона буває колючою.

Будує з себе Белуччі, сучка, мене плющить.

То вона порушить правила, то я фалю.

Такий алюр, і здається, часом між нами все до нуля.

Зовні я спокійний, а всередині кричу.

Я пам'ятаю спочатку був такий велюр,

А тут – суто лють.

Моє кохання – це така лють,

Такий плюс, такий глюк.

Я люблю її люто, і не люблю її люто,

Я люблю її люто та люто не люблю.

Моє кохання – це така лють,

Такий плюс, такий глюк.

Я люблю її люто, і не люблю її люто,

Я люблю її люто та люто не люблю.

Це не кохання, це така лють,

Я не терпіла, але я терплю.

Коли я злюсь, моя рука важка, як плюмбум.

Хто цього разу з нас перший розкачає люфт?

Іноді прилюдно, але я такий, як є і круто солю.

Вона мені впоперек, як шлюпка кораблю,

Ще трохи й свалю.

Прориває ніби флюс, потім між нами довго люфт,

І думаєш, краще б був один на крижині,

Як Челюскін до полюцій

Якщо не можна по-людськи.

Це не кохання, це глюк,

Не так, як її лірики малюють.

Буває так, що на уламки страви я знову ублюдок.

Це лише прелюдія, любов інклюзив.

Чи не вона до мене і не я до неї ключ.

Якщо це і любов, у чому її плюс?

Ось так ночами туплю, клюками димлю,

Як останній люндвік.

Мені потрібний сон, але я не сплю

Я як гребаний Бессон Люк,

Блазень з ним нам обом потрібен повний глюф.

Піду щось поворухну.

Моє кохання – це така лють,

Такий плюс, такий глюк.

Я люблю її люто, і не люблю її люто,

Я люблю її люто та люто не люблю.

Моє кохання – це така лють,

Такий плюс, такий глюк.

Я люблю її люто, і не люблю її люто,

Я люблю її люто та люто не люблю.