Зомби - Сергей Наговицын

Кто ждёт, когда пройдёт час пик и зажгутся вновь фонари,

Для кого слово цепь и слово свет равносильно слову «умри».

Кто с трёхдневной пылью в глазах и лицом цвета «мокрый асфальт»

И знает толк в речах и взглядах юных дам.

Припев:

Это — Зомби, мой приятель Зомби.

Он почти что эстет.

Зомби, он временами может быть даже где-то поэт.

Он не дурак и не жлоб.

Зомби, друг мой Зомби, весёлый парень с улицы «Гоп».

Кто страх наводит на жильцов, глядя в окна шикарных домов,

И кому наплевать на закон и на окрики бравых свистков?

Кто протыкает колёса машин и от счастья вот-вот заревёт,

И каждый вечер кто, сливаясь с тёмным углом,

Наводит жуть на людей, хватает дев за подол.

Припев:

Это — Зомби, мой приятель Зомби.

Он почти что эстет.

Зомби, он временами может быть даже где-то поэт.

Он не дурак и не жлоб.

Зомби, друг мой Зомби, весёлый парень с улицы «Гоп».

Хто чекає, коли пройде година пік і знову засвітяться ліхтарі,

Для кого слово ланцюг і слово світло рівносильне слову «помри».

Хто з трьохденним пилом у очах та обличчям кольору «мокрий асфальт»

І знається на речах і поглядах юних дам.

Приспів:

Це Зомбі, мій приятель Зомбі.

Він майже естет.

Зомбі, він часом може бути навіть десь поет.

Він не дурень і не жлоб.

Зомбі, друже мій Зомбі, веселий хлопець із вулиці «Гоп».

Хто страх наводить на жителів, дивлячись у вікна шикарних будинків,

І кому наплювати на закон і на крики бравих свистків?

Хто протикає колеса машин і від щастя ось-ось зареве,

І кожен вечір хто, зливаючись з темним кутом,

Наводить жах на людей, вистачає дів за поділ.

Приспів:

Це Зомбі, мій приятель Зомбі.

Він майже естет.

Зомбі, він часом може бути навіть десь поет.

Він не дурень і не жлоб.

Зомбі, друже мій Зомбі, веселий хлопець із вулиці «Гоп».