Возле дома - Сергей Наговицын

Возле дома,

Где все до одури знакомо,

Где душу греют тополя,

Я присяду.

Я столько лет здесь не был кряду!

Меня барахтала земля.

Солнце ниже.

Соседский пес мне руки лижет.

Смотри-ка, ласковый, узнал!

Как невестки,

Белеют в окнах занавески,

И за спиной гудит вокзал.

А голубь взмыл под облака

И не вернуть его домой.

И не придет письмо, пока

Обратно он не прилетит.

А я кричал ему: «Пока!

Мы еще встретимся с тобой!»

Да и стаканчик коньяка

Сегодня мне не повредит!

Как игрушки,

Сидят на лавочке старушки.

Гоняет мячик детвора.

Выпью с братом,

Мы оба шли под автоматом

В лес из тюремного двора.

А голубь взмыл под облака

И не вернуть его домой.

И не придет письмо, пока

Обратно он не прилетит.

А я кричал ему: «Пока!

Мы еще встретимся с тобой!»

Да и стаканчик коньяка

Сегодня мне не повредит!

Возле дома,

Где все до одури знакомо,

Где душу греют тополя,

я присяду.

Я столько лет здесь не был кряду!

Меня барахтала земля:

А голубь взмыл под облака

И не вернуть его домой.

И не придет письмо, пока

Обратно он не прилетит.

А я кричал ему: «Пока!

Мы еще встретимся с тобой!»

Да и стаканчик коньяка

Сегодня мне не повредит!

Біля будинку,

Де все до одуру знайоме,

Де душу гріють тополі,

Я присяду.

Я стільки років тут не був поспіль!

Мене борсала земля.

Сонце нижче.

Сусідський пес мені руки лиже.

Дивись, ласкавий, дізнався!

Як невістки,

Біліють у вікнах фіранки,

І за спиною гуде вокзал.

А голуб злетів під хмари

І не повернути його додому.

І не прийде лист, поки

Назад він не прилетить.

А я кричав йому: «Поки!

Ми ще зустрінемося з тобою!

Так і стаканчик коньяку

Сьогодні мені не зашкодить!

Як іграшки,

Сидять на лавочці бабусі.

Ганяє м'ячик дітлахів.

Вип'ю з братом,

Ми обидва йшли під автоматом

Ліс із тюремного двору.

А голуб злетів під хмари

І не повернути його додому.

І не прийде лист, поки

Назад він не прилетить.

А я кричав йому: «Поки!

Ми ще зустрінемося з тобою!

Так і стаканчик коньяку

Сьогодні мені не зашкодить!

Біля будинку,

Де все до одуру знайоме,

Де душу гріють тополі,

я присяду.

Я стільки років тут не був поспіль!

Мене борсала земля:

А голуб злетів під хмари

І не повернути його додому.

І не прийде лист, поки

Назад він не прилетить.

А я кричав йому: «Поки!

Ми ще зустрінемося з тобою!

Так і стаканчик коньяку

Сьогодні мені не зашкодить!