Осень (Отдалённый трепет птичьей стаи) - Сергей Наговицын

Отдаленный трепет птичьей стаи

Разбросает пепел теплых дней

И теперь года мои считает

Свора бестолковых голубей.

Тополя давно сменили голос

Напевая теплый нежный звук

Накатила седина на волос

Словно снег запорошил листву.

Эх, осень

Дева старая

Накликает на меня беду

Под багряным золотом

Растаял я

Сидя на скамеечке в саду.

Тишину бродяга гром нарушит

И по телу пробежится дрожь

Добрым жаром душу мне просушит

Моросящий мокрый липкий дождь.

Фонари давно уже погасли

Бродит сизый дым да ветра гул

Осень мне приносит лишь ненастья

Только без нее я не могу.

Эх, осень

Дева старая

Накликает на меня беду

Под багряным золотом

Растаял я

Сидя на скамеечке в саду.

Отдаленный трепет птичьей стаи

Разбросает пепел теплых дней

И теперь года мои считает

Свора бестолковых голубей.

Эх, осень

Дева старая

Накликает на меня беду

Под багряным золотом

Растаял я

Сидя на скамеечке в саду.

Віддалений трепет пташиної зграї

Розкидає попіл теплих днів

І тепер роки мої рахує

Зграя безглуздих голубів.

Тополі давно змінили голос

Наспівуючи теплий ніжний звук

Накотила сивина на волосся

Немов сніг порошив листя.

Ех, осінь

Діва стара

Накликає на мене лихо

Під багряним золотом

Розтаяв я

Сидячи на лавці в саду.

Тишу бродяга грім порушить

І по тілу пробіжиться тремтіння

Добрим жаром душу мені просушить

Вологий мокрий липкий дощ.

Ліхтарі давно вже згасли

Бродить сизий дим та вітру гул

Осінь мені приносить лише негоди

Тільки без неї я не можу.

Ех, осінь

Діва стара

Накликає на мене лихо

Під багряним золотом

Розтаяв я

Сидячи на лавці в саду.

Віддалений трепет пташиної зграї

Розкидає попіл теплих днів

І тепер роки мої рахує

Зграя безглуздих голубів.

Ех, осінь

Діва стара

Накликає на мене лихо

Під багряним золотом

Розтаяв я

Сидячи на лавці в саду.