Времена - Septem Voices

Откружившись упасть, до подножий земли не уснуть

Оглянувшись забыть времена, что ушли, но чуть-чуть

Не успели взглянуть и за мною шаги, что ушли по тропе

Вниз и вдаль ты шагни, не посмотришь наверх, так плыви по реке

Я любовь, я весна, я зима разящих снегом

Я бессмертная строка, что идет за жизнью следом

Для рассвета платье лета, для падений платье осень

Я святая как вода, что тебя в колени бросит

Откружившись упасть, до подножий земли не успеть

Нам придется теперь времена пропустить и допеть

С перезвоном ручья и под шепот падений на землю листвы

Вот и все, жизнь ничья, я устала от песен, от слов, помоги…

Я любовь, я весна, я зима разящих снегом

Я бессмертная строка, что идет за жизнью следом

Для рассвета платье лета, для падений платье осень

Я святая как вода, что тебя в колени бросит

Окружившись впасти, до підніжжя землі не заснути

Озирнувшись забути часи, що пішли, але трохи

Не встигли подивитись і за мною кроки, що пішли по стежці

Вниз і далеко ти кроки, не поглянеш нагору, так пливи по ріці

Я любов, я весна, я зима разючих снігом

Я безсмертний рядок, що йде за життям слідом

Для світанку сукня літа, для падінь сукня осінь

Я свята як вода, що тебе в коліна кине

Окружившись впасти, до підніжжя землі не встигнути

Нам доведеться тепер часи пропустити і доспівати

З передзвоном струмка і під шепіт падінь на землю листя

От і все, життя нічия, я втомилася від пісень, від слів, допоможи…

Я любов, я весна, я зима разючих снігом

Я безсмертний рядок, що йде за життям слідом

Для світанку сукня літа, для падінь сукня осінь

Я свята як вода, що тебе в коліна кине