Сквозь стекло - Septem Voices

Так кончается день, начинается ночь

Вслед за солнцем луна убирается прочь

Так звучат голоса перелетных тех птиц

Что покроют собой тысячи сотен лиц

Так начнется их жизнь, так прольётся их свет

Так продолжится танец, звезд небесных балет,

А закончится этот хоровод высоты

Лишь заметив, что в нем не участвуешь ты Ты не думай, что живой

Посмотри на меня, я стою за спиной

Не стой, не пой, не вой, не бейся головой

Если я уйду одна, значит небо не со мной

Убегай отменя, молись, туши свет

Не лей, не бей, не пей и меня ты не жалей

Все что было ты забудь, а забудешь, так убей

Видно нам не суждено смотреть сквозь стекло на свет

Что за осень без листьев и весна без грозы

Непонятные люди, непонятные дни

Не ходил на обрыв ты и рассвет не встречал

По траве ты не бегал, просто молча кричал

Перевернуты книги, их страницы пусты

Перегасли те свечи, что белели холсты

И погас тот луч солнца, что давало нам тень

Не увидишь ты ночь, не увидишь ты день

Ты не думай, что живой

Посмотри на меня, я стою за спиной

Не стой, не пой, не вой, не бейся головой

Если я уйду одна, значит небо не со мной

Убегай отменяя, молись, туши свет

Не лей, не бей, не пей и меня ты не жалей

Все что было ты забудь, а забудешь, так убей

Видно нам не суждено смотреть сквозь стекло на свет

Так закінчується день, починається ніч

Слідом за сонцем місяць забирається геть

Так звучать голоси перелітних тих птахів

Що покриють собою тисячі сотень осіб

Так почнеться їхнє життя, так проллється їхнє світло

Так продовжиться танець, зірок небесних балет,

А закінчиться цей хоровод висоти

Лише помітивши, що в ньому не берешся ти Ти не думай, що живий

Подивись на мене, я стою за спиною

Не стій, не співай, не вій, не бийся головою

Якщо я піду одна, значить небо не зі мною

Втікай ​​скасувати, молись, туши світло

Не лей, не бий, не пий і мене ти не жалій

Все що було ти забудь, а забудеш, так убий

Видно нам не суджено дивитися крізь скло на світло

Що за осінь без листя і весна без грози

Незрозумілі люди, незрозумілі дні

Не ходив на обрив ти і світанок не зустрічав

По траві ти не бігав, просто мовчки кричав

Перевернуті книги, їх сторінки порожні

Перегасли ті свічки, що біліли полотна

І погас той промінь сонця, що давало нам тінь

Не побачиш ти ніч, не побачиш ти день

Ти не думай, що живий

Подивись на мене, я стою за спиною

Не стій, не співай, не вій, не бийся головою

Якщо я піду одна, значить небо не зі мною

Втікай ​​скасовуючи, молись, туши світло

Не лей, не бий, не пий і мене ти не жалій

Все що було ти забудь, а забудеш, так убий

Видно нам не суджено дивитися крізь скло на світло