Septem Voices - Septem Voices

Вот и все, Мать Земля, мы отбились от предков

Поменяли обычаи и простили заветы

Мы забыли рождение и в лицо вам хохочем

Мы краснеем от солнца и чернеем от ночи

Здравствуй, Небо Отец, мы лежим под тобою

Знаем совести эхо ты навечно укроешь

От бесплотных надежд и от душ неспасенных

И от всех тайн людских, нам судьбой принесенных

Кровь как сок на губах, все засохнуть не может

Неужели конец и ничто не поможет

И никто не заметит, что были мгновения,

Когда шепота грохот перешел в песнопения

Превратился от слова ко слову в молитву

За еще уцелевших, за последнюю битву

И за тех, кто остался лицезреть это чудо

Как по собственной воле все пришли ниоткуда

Извечно помнили семь слов: друг, враг, ложь, правда, совесть, бог, любовь

Запомнили, кто слышать мог, их семь бессмертных голосов

Извечно помнили семь слов: друг, враг, ложь, правда, совесть, бог, любовь

Запомнили, кто слышать мог, их семь бессмертных голосов

Поднимались с колен и бежали навстречу

Неизвестно чему, просто так было легче

Избежать страшных встреч с безжалостной тенью

Что являла собой их сердец преступления

Насмерть падали, в кровь разбивались те люди

Ну и что ты с них спросишь и за что их осудишь

Может кто-то смеется, может кто-то и плачет

Но за сделки с их совестью им никто не заплатит

Извечно помнили семь слов: друг, враг, ложь, правда, совесть, бог, любовь

Запомнили, кто слышать мог, их семь бессмертных голосов

Извечно помнили семь слов: друг, враг, ложь, правда, совесть, бог, любовь

Запомнили, кто слышать мог, их семь бессмертных голосов

Листьев шелест остался и ветер гуляет

Земля наша чиста и сама избавляет

Всех живущих на ней от подобных судов

От бесчестных поступков и мыслей, и слов

Ось і все, Мати Земля, ми відбилися від предків

Змінили звичаї та пробачили завіти

Ми забули народження і в обличчя вам регочем

Ми червоніємо від сонця і чорніємо від ночі

Привіт, Небо Батьку, ми лежимо під тобою

Знаємо совісті луна ти надовго вкриєш

Від безтілесних надій і від душ нерятованих

І від усіх таємниць людських, нам долею принесених

Кров як сік на губах, все засохнути не може

Невже кінець і нічого не допоможе

І ніхто не помітить, що були миті,

Коли шепоту гуркіт перейшов у піснеспіви

Перетворився від слова на слово в молитву

За ще вцілілих, за останню битву

І за тих, хто залишився бачити це диво

Як з власної волі всі прийшли звідки

Споконвічно пам'ятали сім слів: друг, ворог, брехня, правда, совість, бог, любов

Запам'ятали, хто міг чути, їх сім безсмертних голосів

Споконвічно пам'ятали сім слів: друг, ворог, брехня, правда, совість, бог, любов

Запам'ятали, хто міг чути, їх сім безсмертних голосів

Піднімалися з колін і бігли назустріч

Невідомо чому, просто так було легше

Уникнути страшних зустрічей із безжальною тінню

Що являла собою їхні серця злочину

На смерть падали, у кров розбивалися ті люди

Ну і що ти з них запитаєш і за що їх засудиш

Може хтось сміється, може, хтось і плаче

Але за угоди з їхньою совістю їм ніхто не заплатить

Споконвічно пам'ятали сім слів: друг, ворог, брехня, правда, совість, бог, любов

Запам'ятали, хто міг чути, їх сім безсмертних голосів

Споконвічно пам'ятали сім слів: друг, ворог, брехня, правда, совість, бог, любов

Запам'ятали, хто міг чути, їх сім безсмертних голосів

Листя шелест залишився і вітер гуляє

Земля наша чиста і сама рятує

Усіх, хто живе на ній від подібних судів

Від безчесних вчинків і думок та слів