Serpent Silence - Schammasch

Solitary

Are all things which are complete

Craving for completeness

Other than the words in stone

While far above all things god awaits

The ultimate alone

O solitude, how many have mistaken

Thy name for sorrow’s, or for death’s, or fear’s

Only thy children lie at night and waken

How shouldst thou speak

And say that no man hears?

I shall speak in tongues of serpent silence

O soul of tears

For never hath fallen as dew thy word

Nor is thy shape showed

Nor as wisdom’s heard

Supreme in slf-contentment

Sole spirit

Gyring in its own llipse

Singing songs of serpent silence

While snakes devour time and tail

As act of great defiance

They speak words I used to speak

When I was in silence

They hear voices I used to hear when I was deaf

They see worlds I used to see when I was blinded

Silence speaks for itself, with stones

Creating wounds that shall not heal

No anguish left to feel

Learning to forget wherefore

No use of speaking anymore

For the world turns without sound

Though nothing is stranger to men than silence

Even as a star became the soul

Of silence most profound

Singing songs of serpent silence

Even as a star became the soul

Of silence most profound

It was absolute

No voice, no song might pierce or penetrate

That enviable universal state

The sun and moon beheld, stood still

Forging numinous instant under will

As we were sailing out of equilibrium

On a spiritual ocean without end

Into the eyes of a thousand storms

The wheel of desperation

That never stops turning

We will never reach heaven

So I teared god apart within me

And we may never see the sun again

But staring into the abyss with pride

Praising silence as the last remaining joy

Still waters run deep

Одиночний

Чи всі речі повні

Тяга до повноти

Окрім слів у камені

Хоча понад усе Бог чекає

Останній один

О самота, скільки помилялося

Ім’я Твоє для смутку, або для смерті, або для страху

Лише твої діти лежать уночі й прокидаються

Як ти маєш говорити

І сказати, що ніхто не чує?

Я буду говорити мовами зміїної тиші

О душе сліз

Бо ніколи не падало як роса твоє слово

Твоя форма також не показана

І як не чули мудрості

Вищий у самозадоволеності

Єдиний дух

Крутиться у власному ліпсі

Співають пісні зміїної тиші

Поки змії пожирають час і хвіст

Як акт великого непокору

Вони говорять слова, які я вимовляв

Коли я був в мовчанні

Вони чують голоси, які я чув, коли був глухим

Вони бачать світи, які я бачив, коли осліп

Тиша говорить сама за себе, камінням

Створення ран, які не загоюються

Немає переживань

Навчитися забути, чому

Говорити більше не варто

Бо світ обертається без звуку

Хоча для чоловіків немає нічого дивнішого, ніж тиша

Навіть коли зірка стала душею

Найглибшого мовчання

Співають пісні зміїної тиші

Навіть коли зірка стала душею

Найглибшого мовчання

Це було абсолютно

Жодний голос, жодна пісня не може пробити чи проникнути

Той завидний загальнолюдський стан

Сонце й місяць побачили, завмерли

Кування нумінозного моменту під волю

Коли ми виходили із рівноваги

На духовному океані без кінця

В очі тисячі штормів

Колесо відчаю

Це ніколи не перестає обертатися

Ми ніколи не досягнемо небес

Тож я розірвав Бога всередині себе

І, можливо, ми ніколи більше не побачимо сонця

Але з гордістю дивиться в прірву

Вихваляючи тишу як останню радість, що залишилася

Тихі води йдуть глибоко