Awakening from the Dream of Life - Schammasch

Through death it is that we

Awaken from the dream of life

And may death be purpose and

Solution of all woeful strife

Through death we’re reborn

We’re empowered to see

Through death it will be

That our hearts will be free

Reborn as the sons of a new dawn

A star of freedom is rising

Above our heads

And voices

Slowly extinguish

Allowing the sacred

Chamber to speak

To speak the silent truth

As death is only the change of form

The spiritual eye is opened

To the clear light of the void

A secret unheard, a wisdom unseen

Rowned by voices of madness

Clouded by those without eyes to see

The depths of the ocean of all

Nor essence of spirit apart

From blindness of mind

Ending the state of contradiction

We walk in silence

Praising the gift from his right hand

We breathe in silence

Accepting the strength of surrender

We pray in silence

Receiving the truth from his left hand

We die in silence

Si quis vult me sequi

Deneget semetipsun:

Et toliat crucem suam

Et sequitur me

We have awakened from the

Chamber of lightless sleep

From states of division in disguise

Fueled by time and word

We are awake, we are awake

And the final curtain falls

We are awake, wide awake as

We’re entering his holy halls

What we seek, what we desire

What we believe, what we are

What we become shall be

Solely His light

I carry the voice of death

Deep within my open heart and

Deep within my shining spirit

Redifining what I am

Redifining what we are

A truth that may become forgotten

But can never be erased by time

Nor word or form

We speak the voice of death

We speak the love of death

We speak the truth of death

Obscured by darkest art

We carry the strength of death

We carry the sign of death

We carry the light of death

Deep within our shining hearts

The pulsing hypnotic rhythm

The waves of echo that draw you further

Into the void of contemplation

Layer upon layer of catastrophe and initiation

A lament for a dying world

There is a suffocating beauty to the atmosphere

And summoning within which feels like standing on the

Edge of jagged high cliffs with no care for the ground

Beneath my feet, to close our eyes to the outside world

And focus on the teaching in our blood

Walking through the flames that tear at the very

Essence of vision, a meditation on madness and pure faith

I feel the tears flow through my veins but they are not of

Sadness but of eternal suffering and the pain of creation

Через смерть це ми

Прокиньтеся від мрії про життя

І нехай смерть буде ціль і

Розв’язання всіх жахливих розбрат

Через смерть ми відроджуємось

Ми маємо повноваження бачити

Через смерть це буде

Щоб наші серця були вільними

Відродилися як сини нової зорі

Сходить зірка свободи

Над нашими головами

І голоси

Повільно гасіть

Дозволяючи святе

Палати, щоб говорити

Говорити мовчазну правду

Оскільки смерть — це лише зміна форми

Духовне око розкрито

До ясного світла порожнечі

Таємниця нечувана, мудрість невидима

Охоплений голосами божевілля

Захмарений тими, хто не бачить

Глибини океану всього

І сутність духу окремо

Від сліпоти розуму

Припинення стану протиріччя

Ми ходимо в тиші

Вихваляючи дар від правої руки

Ми дихаємо в тиші

Прийняття сили капітуляції

Ми молимося в тиші

Отримання правди з лівої руки

Ми вмираємо мовчки

Siquis vult me sequi

Deneget semetipsun:

Et toliat crucem suam

Et sequitur me

Ми прокинулися від

Кімната безсвітлого сну

З замаскованих штатів поділу

Підживлено часом і словом

Ми прокинулися, ми прокинулися

І опускається остання завіса

Ми прокинулися, прокинулися як

Ми входимо до його святих залів

Що ми шукаємо, чого бажаємо

У що ми віримо, які ми є

Якими ми станемо, так і буде

Тільки Його світло

Я ношу голос смерті

Глибоко в моєму відкритому серці і

Глибоко в моєму сяючому духі

Переосмислення того, ким я є

Переосмислення того, ким ми є

Правда, яку можна забути

Але час ніколи не може бути стертим

Ні слова, ні форми

Ми говоримо голосом смерті

Ми говоримо про любов до смерті

Ми говоримо правду про смерть

Прихований найтемнішим мистецтвом

Ми несемо силу смерті

Ми несемо знак смерті

Ми несемо світло смерті

Глибоко в наших сяючих серцях

Пульсуючий гіпнотичний ритм

Хвилі відлуння, які тягнуть вас далі

У порожнечу роздумів

Шар за шаром катастрофи та ініціації

Плач про вмираючий світ

В атмосфері задушлива краса

І виклик, у якому відчувається, як стояти на 

Край нерівних високих скель без догляду за землею

Під моїми ногами, щоб закрити очі на зовнішній світ

І зосередьтесь на вченні в нашій крові

Проходячи крізь полум’я, яке розриває саме

Суть бачення, медитація про божевілля та чисту віру

Я відчуваю, як сльози течуть по моїх венах, але це не так

Смуток, але вічні страждання та біль творіння