Metanoia - Schammasch

The sands of time no longer speak in tongues of persuasion

An ocean changed in form and sound to swallow thee

The dust of silence procreates, but fades immediately

As I observe the sphinxes vanish in the winds

I know his day is nigh

I know the night must die

Revealing lasting peace beyond all fragile woe

I feel the void extending

I feel the self transcending

Dimensions falling down beneath the open eye

I look around myself and witness dreams and dreams and dreams

I am surrounded but untouched by all things ill-conceived

The strangest forms appear to me in everlasting streams

To renew illusion’s seed that no thing will ever be relieved

Void is mind itself, and mind itself is void

A presence of the absence of will

Is speaking from beyond the veils of lunacy

Reminding me of what I am

I know the I is falling

I know these roots are sprawling

For benediction comes through him who is in all

I feel them flowing through my veins

I feel them slowly breaking chains

And reason resignates with unexpected grace

(Repeating)

Receive the silent voice

The sound of transformation

Flame of consciousness, flame of knowledge, flow through me

And pervade my physical body, pervade my higher spirit

Light my path and every step I take, so that I am able to guide myself

To wander in brightness and with fortitude

The mountains of being and the depths of reality

And give me the strength to surrender to whatever is and may be

With silence

And acceptance

Піски часу більше не говорять мовами переконання

Океан змінив форму й звук, щоб поглинути тебе

Пил мовчання розмножується, але миттєво зникає

Коли я спостерігаю, як сфінкси зникають на вітрі

Я знаю, що його день близький

Я знаю, що ніч має померти

Відкриття довготривалого миру поза будь-яким крихким горем

Я відчуваю, як порожнеча розширюється

Я відчуваю себе, що виходить за межі

Розміри падають під відкритим оком

Я дивлюся навколо себе і бачу сни, сни й мрії

Я оточений, але не зачеплений всем непродуманим

Найдивніші форми з’являються мені у вічних потоках

Щоб відновити зерно ілюзії, що ніщо ніколи не буде полегшено

Порожнеча — це сам розум, а сам розум — порожнеча

Наявність відсутності волі

Говорить із-за завіси божевілля

Нагадує мені про те, хто я

Я знаю, що впаду

Я знаю, що ці корені розповсюджені

Бо благословення йде через Того, Хто у усім

Я відчуваю, як вони течуть у моїх венах

Я відчуваю, як вони повільно розривають ланцюги

І розум відступає з несподіваною витонченістю

(Повторення)

Прийміть мовчазний голос

Звук перетворення

Полум’я свідомості, полум’я знання, течіть крізь мене

І наповнюйте моє фізичне тіло, пронизуйте мій вищий дух

Освітлюйте мій шлях і кожен крок, що я роблю, щоб я змогла керувати собою

Блукати в яскравості й рішучості

Гори буття і глибини реальності

І дай мені сили здатися всьому, що є і може бути

З тишею

І прийняття