May His Illusion Last Until Dawn's Awakening - Schammasch

He does not want human lips piously

kissing Hair Scented by the mountain breeze,

nor his brow, aglow now like the stars of the firmament.

But it is better to believe that while traversing Space

a star itself has descended out of orbit on this majestic brow,

and encircles it with a diamond’s brilliance as a Halo.

Night, waving sadness aside, adorns herself in all her charms

to celebrate the sleep of this incarnation of modesty,

this perfect image of angelic innocence.

The branches bend their lofty tufts over him

to protect him from the dew, and the wind…

twanging its tuneful harp sends

blithe strains across the universal silence

towards those lowered eyelids which,

motionless, seem to witness the cadenced concert of suspended worlds.

He dreams he is contented, that his corporeal nature has changed;

or at least that he has flown off

upon a purple cloud to another sphere

peopled by beings of the same kind as himself.

May his illusion last until Dawn’s Awakening!

He dreams the flowers dance round him

in a ring like immense demented garlands,

and impregnate him with their balmy

perfumes while he sings a hymn of love,

locked in the arms of a magically beautiful human being.

But it is merely twilight mist he embraces,

and when he wakes their arms will no longer be entwined.

Awaken not, hermaphrodite.

Do not open your eyes, I beg you, do not open your eyes.

Sleep forever.

Sleep forever.

Він побожно не хоче людських вуст

цілувати Волосся, запашні гірським вітерцем,

ні його чоло, що сяє тепер, як зірки неба.

Але краще вірити в це під час проходження Космосу

сама зірка зійшла з орбіти на це величне чоло,

і оточує його блиском діаманта як ореол.

Ніч, відмахнувши смуток, прикрашає себе в усіх своїх принадах

щоб святкувати сон цего втілення скромності,

цей ідеальний образ янгольської невинності.

Гілки згинають над ним свої високі чубчики

щоб захистити його від роси й вітру…

дзвонить своїми мелодичними посилами арфи

blithe напружується через всесвітню тишу

до тих опущених повік, які,

нерухомо, здається, стаю свідком каденційного концерту припинених світів.

Йому мниться, що він задоволений, що його тілесна природа змінилася;

або принаймні, що він полетів

на фіолетову хмару в іншу сферу

населений істотами того ж роду, що і він сам.

Нехай його ілюзія триває до пробудження світанку!

Йому мниться, як квіти танцюють навколо нього

у кільці, як величезні безумні гірлянди,

і запліднити його своїм бальзамом

парфуми, коли він співає гімн любові,

замкнений в обіймах чарівної людини.

Але це лише сутінковий туман, який він обіймає,

і коли він прокинеться, їхні руки більше не будуть сплітати.

Не буди, гермафродите.

Не відкривайте очі, я вас прошу, не відкривайте очі.

Спати назавжди.

Спати назавжди.