Шут - СадЪ

У Шута над бровью только жилка бьётся,

Шут плюётся кровью, в руки не даётся,

Пробует закрыться зонтиком от пули,

Только пули-дуры за угол свернули…

Шут среди эстетов корчит иноверца,

И ему до зада, и ему до перца,

Что с ним будет завтра и кому он нужен,

Колесо на завтрак, колесо на ужин.

Вот и всё, за что его больше не осудят,

Больше нету ничего и уже не будет,

Ни кола и ни двора.

Импотент в пустыне.

За ночь выгорит до тла и к утру остынет…

А когда приспичит пообщаться с Богом,

Шут гармошку в зубы, о себе убогом,

О себе блаженном, то поёт то плачет,

Ползает по стенам, не все дома значит…

У меня так и вообще никого нет дома,

Кроме белого коня и двоих знакомых,

Одного зовут Судьба, а другого Случай,

Я гадаю каждый день, кто из них покруче…

У Блазня над бровою тільки жилка б'ється,

Блазень плюється кров'ю, в руки не дається,

Пробує закритися парасолькою від кулі,

Тільки кулі-дури за кут згорнули…

Блазень серед естетів корчить іновірця,

І йому до заду, і йому до перцю,

Що з ним буде завтра і кому він потрібен,

Колесо на сніданок, колесо на вечерю.

От і все, за що його більше не засудять,

Більше немає нічого і вже не буде,

Ні кола і ні двору.

Імпотент у пустелі.

За ніч вигорить до тла і до ранку охолоне.

А коли закортить поспілкуватися з Богом,

Блазень гармошку в зуби, про себе убогому,

Про себе блаженному, то співає то плаче,

Повзає по стінах, не все вдома означає…

У мене так і взагалі нікого немає вдома,

Крім білого коня і двох знайомих,

Одного звуть Доля, а іншого Випадок,

Я гадаю щодня, хто з них крутіший...