Он был… - СадЪ

Она не знала, как ей быть —

Нарисовать его по памяти?

Ни фотографии, ни писем не осталось в утешение,

Только имя в виде граффити

На стене костела старого

Все равно закрасят дворники

Нагло и легко.

Позовешь его — не откликнется,

Только эхо над крышами грязными,

Позвонишь ему — не дозвонишься,

Разве что с колоколен по праздникам.

Он был немножечко похожим на собаку пятилапую,

У него была мечта, да как-то вовсе не исполнилась.

Электрички опоздавшие и цветочки запоздалые,

Только все украли дворники

Нагло и легко.

Позовешь его — не откликнется,

Только эхо над крышами грязными,

Позвонишь ему — не дозвонишься,

Разве что с колоколен по праздникам.

Все пройдет, ты с ним увидишься

В нереальной виртуальности,

Где любовь нерастворенная

Кровью с молоком.

Там, где имя не закрашено,

Где цветочки не украдены.

Там, где площадь привокзальная с ключником Петром.

Полетишь к нему, чтобы свист в ушах,

Чтобы звездочки щеки царапали,

Понесешь любовь, чтоб налить ему

Все, что здесь ему недонакапали.

Вона не знала, як їй бути —

Намалювати його на пам'ять?

Ні фотографії, ні листів не залишилося в утішення,

Тільки ім'я у вигляді графіті

На стіні костелу старого

Все одно зафарбують двірники

Нахабно і легко.

Покличеш його — не відгукнеться,

Тільки луна над дахами брудними,

Подзвониш йому — не додзвонишся,

Хіба що з дзвонів за святами.

Він був трішечки схожим на собаку п'ятилапу,

У нього була мрія, але якось зовсім не виповнилася.

Електрички запізнілі і квіточки запізнілі,

Тільки всі вкрали двірники

Нахабно і легко.

Покличеш його — не відгукнеться,

Тільки луна над дахами брудними,

Подзвониш йому — не додзвонишся,

Хіба що з дзвонів за святами.

Все минеться, ти з ним побачишся

У нереальній віртуальності,

Де кохання нерозчинене

Кров'ю з молоком.

Там, де ім'я не зафарбоване,

Де квіточки не вкрадені.

Там, де площа привокзальна з ключником Петром.

Полетиш до нього, щоб свист у вухах,

Щоб зірочки щоки дряпали,

Понесеш кохання, щоб налити йому

Все, що тут йому недонакали.