Сентябрь - Роман Филиппов

Блистательный сентябрь,

Воинственный волшебник

Во множестве дорог

Мою одну творил,

Выхватывал из рук

Затасканный учебник

Судьбы моей

И всё по-новому кроил.

И запестрели дни

Летящею листвою,

Кружась и унося

Запекшуюся грязь

Всех пережитых лет,

Всех проклятых любовий

Блистательный сентябрь

Смывал с души, смеясь.

Разбей мое окно

Остервенелой птицей

Пусть к смерти прилетит

Ещё одной строкой,

В которую вся жизнь

Могла бы уместиться,

Хотя бы этот день,

Единственный, живой.

Входи, садись за стол,

Бери, что сердцу мило.

Чего ее жалеть —

Мою худую жизнь?

В которой не поэт,

И музыка без силы

Хоть как-то прозвучать

В многоголосье лжи.

Мне жаль гитару лишь

Без нервных, жадных пальцев,

Которая, дрожа от холода, поет.

И просит иногда

Ночами возвращаться

В оставленный сентябрь

Она меня зовёт.

Блистательный сентябрь

Шёл над материками,

Споткнулся, оборвав

На полуслове шаг.

Хлюпает его

Листва под каблуками

Октябрьских дождей

Раскисшая душа.

Блискучий вересень,

Войовничий чарівник

У безлічі доріг

Мою одну творив,

Вихоплював із рук

Затягнений підручник

Долі моєї

І все по-новому кроїв.

І зарясніли дні

Літаючим листям,

Кружляючи і відносячи

Забруднений бруд

Усіх пережитих років,

Усіх проклятих кохань

Блискучий вересень

Змивав з душі, сміючись.

Розбий моє вікно

Розлюченим птахом

Нехай до смерті прилетить

Ще одним рядком,

Яке все життя

Могла би уміститися,

Хоч би цей день,

Єдиний, живий.

Заходь, сідай за стол,

Бери, що серцю мило.

Чого її жалкувати —

Моє худе життя?

У якій не поет,

І музика без сили

Хоч якось прозвучати

Багатоголосся брехні.

Мені шкода гітару лише

Без нервових, жадібних пальців,

Яка, тремтячи від холоду, співає.

І просить іноді

Вночі повертатися

Залишений вересень

Вона мене кличе.

Блискучий вересень

Ішов над материками,

Спіткнувся, обірвавши

На півслові крок.

Хлюпає його

Листя під підборами

Жовтневих дощів

Розкисла душа.