Der dreizehnte Monat - Rolf Zuckowski

Wie säh er aus, wenn er sich wünschen ließe?

Schaltmonat wär?

Vielleicht «Elfember» hieße?

Wem zwölf genügen, dem ist nicht zu helfen.

Wie säh er aus, der dreizehnte von zwölfen.

Der Frühling müsste blühn in holden Dolden.

Jasmin und Rosen hätten Sommerfest.

Und Äpfel hingen, mürbe und rot und golden,

im Herbstgeäst.

Die Tannen träten unter weißbeschneiten

Kroatenmützen aus dem Birkenhain

Und kauften auf dem Markt der Jahreszeiten

Maiglöckchen ein.

Adam und Eva lägen in der Wiese.

Und liebten sich im Veilchenbett,

als ob sie niemand aus dem Paradiese

vertrieben hätt.

Das Korn wär gelb.

Und blau wären die Trauben.

Wir träumten, und die Erde wär der Traum.

Dreizehnter Monat, laß uns an dich glauben!

Die Zeit hat Raum!

Verzeih, das wir so kühn sind, dich zu schildern.

Der Schleier weht.

Dein Antlitz bleibt verhüllt.

Man macht, wir wissen’s, aus zwölf alten Bildern

Kein neues Bild.

Drum schaff Dich selbst!

Aus unerhörten Tönen!

Aus Farben, die kein Regenbogen zeigt!

Plündre den Schatz des ungeschehen Schönen!

Du schweigst?

Er schweigt!

Es tickt die Zeit.

Das Jahr dreht sich im Kreise.

Und werden kann nur, was schon immer war.

Geduld, mein Herz.

Im Kreise geht die Reise.

Und dem Dezember folgt der Januar.

Як би він виглядав, якби загадав бажання?

високосний місяць?

Можливо, «Одинадцять» означало б?

Якщо дванадцять вистачить, вам нічим не допомогти.

Як він виглядає, тринадцятий із дванадцятого.

Весна повинна розквітнути в чарівних парасольках.

Жасмин і троянди влаштували літню вечірку.

І висіли яблука, ламкі, червоні й золоті,

восени гілки.

Ялинки з’являлися під засніженими

Хорватські шапки з березового гаю

І робив покупки на Seasons Market

конвалія на.

Адам і Єва лежали на лузі.

І кохався в ліжку з фіалок,

ніби вони ніхто з раю

вигнали б.

Зерно було б жовтим.

А синім був би виноград.

Ми мріяли, і земля буде мрією.

Тринадцятий місяць, дай нам вірити в тебе!

Час має простір!

Вибачте, що ми так сміливо описали вас.

Завіса віє.

Ваше обличчя залишається завуальованим.

Ви робите, ми знаємо, з дванадцяти старих картин

Немає нового зображення.

Творіть себе!

Від нечутих тонів!

Кольорів, яких не показує жодна веселка!

Виграбуйте скарб знищеної краси!

ти мовчиш?

Він мовчить!

Час минає.

Рік обертається по колу.

І стати може тільки те, що було завжди.

терпи моє серце

Подорож йде по колу.

А за січнем слідує грудень.