Nada - Roberto Goyeneche

He llegado hasta tu casa…

¡Yo no sé cómo he podido!

Si me han dicho que no estás

Que ya nunca volverás…

¡Si me han dicho que te has ido!

¡Cuánta nieve hay en mi alma!

¡Qué silencio hay en tu puerta!

Al llegar hasta el umbral

Un candado de dolor

Me detuvo el corazón

Nada, nada queda en tu casa natal…

Sólo telarañas que teje el yuyal

El rosal tampoco existe

Y es seguro que se ha muerto al irte tú…

¡Todo es una cruz!

Nada, nada más que tristeza y quietud

Nadie que me diga si vives aún…

¿Dónde estás, para decirte

Que hoy he vuelto arrepentido a buscar tu amor?

Ya me alejo de tu casa

Y me voy ya ni sé donde…

Sin querer te digo adiós

Y hasta el eco de tu voz

De la nada me responde

En la cruz de tu candado

Por tu pena yo he rezado

Y ha rodado en tu portón

Una lágrima hecha flor

De mi pobre corazón

Я прийшов до твого дому...

Я не знаю, як я міг!

Якщо мені сказали, що ти ні

Що ти ніколи не повернешся...

Якби мені сказали, що ти пішов!

Скільки снігу в моїй душі!

Яка тиша за твоїми дверима!

Коли ви досягнете порога

Замок болю

моє серце зупинилося

Нічого, нічого не залишилося в твоєму рідному місці...

Тільки павутиння, що юял плете

Троянди теж не існує.

І певно, що він помер, коли ти пішов...

Все хрест!

Нічого, нічого, крім смутку й тиші

Мені ніхто не скаже, чи ти ще живий...

де тобі сказати

Що сьогодні я повернувся розкаяний, щоб шукати твого кохання?

Я вже далеко від вашого дому

А я йду, навіть не знаю куди...

Не бажаючи прощатися

І навіть відлуння твого голосу

нізвідки він мені відповідає

На хресті твого замка

За вашу скорботу я молився

І воно вкотиться у ваші ворота

Сльоза зробила квітку

мого бідного серця