Joe The Quilt-Maker - Richard Dawson

A lonely cottage on the mound

A century’s work of

Stood trembling and quiet

Until it was acquired

By canny Joe the quilt-maker

He fenced in a patch of land

As from the stroke of a magic wand

A garden

Sprung forth

From the hand of Joe the quilt-maker

His cot secure, his flowerbeds neat

Glad were his neighbours all to meet

And chew the fat

And to swallow the coffee

Of kindly Joe the quilt-maker

Of each he had some good to say

Some friendly token to display

And seldom few people

Could cheer a winter’s day

Like gregarious Joe the quilt-maker

Beloved by all even the

Great

And at the dinner table

Sometimes they set a plate

For respected Joe the quilt-maker

His quilts with country fame were crowned

Superbly sewn and dotted around

With pretty little figures

And in flight

Most ingenious Joe the quilt-maker

His wife was sick bedridden and old

To ease her pain he spent he sold

Oh there was never bought

Not for silver or for gold

Such love as Joe the quilt-maker

From dawn til dusk he tenderly nursed

The poor old hag grew worse and worse

And soon

She was lifted to a hearse

By heartbroken Joe the quilt-maker

Lost in widowhood’s embrace

All hope had flown without a trace

The home they’d made

Soon become a cage

For enfeebled Joe the quilt-maker

But there were friends who cheered his days

Both coin and food they strove to raise

And there was always some kind soul

Dropping in to say

Afternoon to Joe the quilt-maker

The days and months and years rolled by

The scales were lifted from his eyes

The ground beneath his feet and the

Colour in his cheeks

Were restored to Joe the quilt-maker

Not seeing past the end of his nose

Back to the needle he nimbly goed

In several of the taverns

We raised a cup of ale

To courageous Joe the quilt-maker

Often in his solitary

Through spectacles and godly verse

A mirror made of paper

Would stare at the reflection

Of pious Joe the quilt-maker

And first he Autumn of his days

In quiet contemplation

Except when he would welcome

A wandering stranger

Most hospitable Joe the quilt-maker

From which dark source it cannot be said

Somehow the bogus rumour spread

That never in Hexham

There’d been a richer man

Than impoverished Joe the quilt-maker

Strolling round the market square

A smiling pilgrim unaware

The devil’s in the doorway

Of the old hall

With his eyes fixed on the doomed quilt-maker

I found a pair of clogs in the lane

Some drops of blood where they had lain

And following the breadcrumbs

I came upon the dreadful

Remains of Joe the quilt-maker

It must have been a number of days

The fat black flies were on his face

I fainted in a flowerbed

And threw up on the bright yellow

Poppies of Joe the quilt-maker

Judging from the wounds on his hands

It’s fair to assume a most valiant stand

Was met by his assailants

And fought out to the very last breath

Of Joe the quilt-maker

It’s thought they numbered two or three

The evidence was plain to see

And a garden hose sticky with the

Grey hair of Joe the quilt-maker

Despite a hundred Guinea reward

The culprits have remained uncaught

And nobody is looking

Each other in the eyes

At the funeral of Joe the quilt-maker

And now that night is drawing in

I pull the quilt up to my chin

And listen to the trees outside

Creaking in the wind

A song for Joe the quilt-maker

Одинокий будиночок на кургані

Робота століття

Стояв тремтячи й тихо

Поки його не придбали

Від умного Джо, ковдральника

Він обгородив клаптик землі

Як від помаху чарівної палички

Сад

Вискочив

З рук Джо ковдральника

Його ліжечко надійно, його клумби акуратні

Раді були, що всі його сусіди зустріли

І жувати жир

І проковтнути каву

Люб’язно Джо, ковдральника

Про кожного він міг сказати щось хороше

Якийсь дружній маркер для показу

І рідко людей

Могли б розвеселити зимовий день

Як товариський Джо, ковдральник

Улюблений усіма навіть

Чудово

І за обідним столом

Іноді вони ставлять тарілку

Для шановного Джо, ковдральника

Його ковдри з сільською славою увінчалися

Чудово зшиті та розсіяні

З красивими маленькими фігурками

І в польоті

Найгеніальніший Джо ковдральник

Його дружина була хвора прикута до ліжка і стара

Щоб полегшити її біль, він витратив, продав

О, ніколи не купували

Ні за срібло, ні за золото

Така любов, як Джо ковдральник

Від світанку до заходу він ніжно годувався

Бідолашній старій карге ставало все гірше й гірше

І так далі

Її підняли на катафалк

Розбитий серцем Джо, ковдральник

Загублений в обіймах вдівства

Вся надія пролетіла безслідно

Будинок, який вони зробили

Незабаром стане кліткою

Для ослабленого Джо, ковдральника

Але були друзі, які веселили його дні

І монети, і їжу, які вони намагалися зібрати

І завжди була якась добра душа

Заходьте , щоб сказати

Після обіду Джо, ковдральник

Плитали дні, місяці й роки

З його очей зняли луску

Земля під ногами і

Колір у його щоках

Були відновлені Джо ковдралю

Не бачить кінець свого носа

Повернувшись до голки, він спритно повернувся

У кількох тавернах

Ми підняли чашку елю

До мужнього Джо, ковдральника

Часто в своєму самотні

Через видовища і божественний вірш

Дзеркало з паперу

Дивився б на відображення

Благочестивого Джо, ковдральника

І перший він Осінь своїх днів

У тихому спогляданні

За винятком випадків, коли він бажав би

Мандрівний незнайомець

Найгостинніший Джо ковдральник

З якого темного джерела не сказати

Якимось чином поширилася фальшива чутка

Цього ніколи в Хексемі

Була багатша людина

Чим збіднів Джо, ковдральник

Прогулюючись ринковою площею

Усміхнений паломник, який не знає

Диявол у дверях

Старого залу

З поглядом на приреченого ковдраря

Я знайшов пару сабо на смузі

Кілька крапель крові там, де вони лежали

І слідом за панірувальними сухарями

Я натрапив на жахливе

Залишки Джо, ковдральника

Це мабуть кілька днів

На його обличчі були товсті чорні мушки

Я знепритомнів на клумбі

І вирвав на яскраво-жовтий

Маки Джо, ковдральника

Судячи з ран на його руках

Справедливо припустити найдоблеснішу позицію

Його зустріли нападники

І бився до останнього подиху

Про Джо, ковдральника

Вважається, що їх було два чи три

Докази були очевидні

І садовий шланг, приклеєний до

Сиве волосся Джо ковдральника

Незважаючи на сотню нагороди Гвінеї

Винуватці залишилися невловимі

І ніхто не дивиться

Один одному в очі

На похороні Джо ковдральника

І тепер ця ніч наближається

Я підтягую ковдру до підборіддя

І послухайте дерева надворі

Скрип на вітрі

Пісня для ковдральника Джо