Жизнь - Ресторатор

Здравствуй, жизнь.Привет.

Мы не знакомы видимо, роди меня, укрой меня и не

давай обидеть.

Наставь на правильный путь меня прошу, тогда ,я грудью полной тебя выдохну

через года

И Мне любить тебя нужно, как музыку.

Когда ты бросишь меня в свертке небрежно

на мусорке

Когда уйдешь блудить к другим, мой отобравши шанс, я расцарапаю глаза свои

чтобы не видеть вас.

Нет радости двоим нам,сюжеты как в новом и дивном, я умираю за тебя и это не

взаимно

И взгляд свой нежно положу на силует, пока на грязных простынях она меня

насилует

Ты так прекрасна, жизнь, поэты мудро заметили, когда встречались с тобой утром и

без косметики

Вместе мы вдвоем всегда, но только сути ноль, возил тебя с собой по хатам словно

сутенер

И ведь должно всё быть у нас, но вот досада, я поселил тебя в глуши, построив дом

с садом

Отдав тебе с запасом сразу что скопил, подвел под монастырь себя и чувства

оскопил

Жизнь берите вы мою, какой бы не была та, я лишь руки вымою Пилата прокуратора

Ты так пуста, что я устал, терпеть тебя до ста не стану, подставь уста под старость

губ и я с тобой останусь

Жизнь, моя, жизнь за руку держи.

Я с тобой до конца, пока пластинка крутится

Ты грубая и резкая, с тобой порой не сладко, а я весь в тебя.

пока ты ослабишь

хватку

Вместе нам с тобой бывает весело даже, ты подарила мне себя, я тебя сделаю

краше

Попортил тебя знатно, но и рад стараться.

Не ровен час, когда придет пора

расстаться

Злая жизнь пускала по миру, нарезав на куски меня сминала в половинке донера

Чередовав твои побои и игрушки, давала шанс за шансом, и я их в миг рушил

Мне песня твоя так нежна, я грустью опаён, но мне та девушка нужна, давай

попробуем втроем

Ты без нее не полная, но ты и не стройна, и планы не строй на нас, по моему, мы

пойманы.

Пусть преуспел по лени я, сгорая как поленья, я в кулаках согну тебя разрезавши по

линии

Мы проводили с тобой ночь и пили день, ты примечательна всегда у замечательных

людей

Даешь надежду разве ты, нет среди нас святых, и каждый дурачок себя считает

саморазвитым

Ты лучше трупом притворись скорее и не копошись ты, чтобы не узнать ответа на

вопрос, кто ты есть по жизни

Нас скоро вызовут наверх и телефон звонит почти, нас не распустят те кто дергает

за ниточки

Твои очки мне не дают тебя узреть и посмотреть в глаза чтоб плюнуть прям тебе в

лицо, за твой гнилой базар.

Хочу чтобы ты корчилась, измучившись сипя, но чтобы ты закончилась, мне нужно

начинать с себя

Я земной шар нагну, чтоб заскрипела ось его, и в следующей тебе давай без этого

всего

Здравствуй, жизнь.Привет.

Ми не знайомі мабуть, народи мене, украй мене і не

давай образити.

Настав на правильний шлях мене прошу, тоді я грудьми повними тебе видихну

через роки

І Мені любити тебе треба як музику.

Коли ти кинеш мене в пакунку недбало

на смітнику

Коли підеш блудити до інших, мій відібравши шанс, я подряпаю свої очі

щоб не бачити вас.

Немає радості двом нам, сюжети як у новому та дивному, я вмираю за тебе і це не

взаємно

І погляд свій ніжно покладу на силует, поки на брудних простирадлах вона мене

гвалтує

Ти таке прекрасне, життя, поети мудро помітили, коли зустрічалися з тобою вранці і

без косметики

Разом ми вдвох завжди, але тільки суті нуль, возив тебе із собою по хатах немовби

сутенер

І все має бути в нас, але ось досада, я поселив тебе в глушині, побудувавши будинок

із садом

Віддавши тобі із запасом одразу що скупчив, підвів під монастир себе та почуття

оскопив

Життя беріть ви мою, якою б не була та, я лише руки вимою Пілата прокуратора

Ти така порожня, що я втомився, терпіти тебе до ста не стану, підстав уста під старість

губ і я з тобою залишусь

Життя, моє, життя за руку тримай.

Я з тобою до кінця, поки платівка крутиться

Ти груба та різка, з тобою часом не солодко, а я весь у тебе.

поки ти послабиш

хватку

Разом з тобою буває весело навіть, ти подарувала мені себе, я тебе зроблю

красивіше

Зіпсував тебе знатно, але й радий намагатися.

Не рівна година, коли прийде пора

розлучитися

Зле життя пускало світом, нарізавши на шматки мене мінала в половинці донера

Чергувавши твої побої та іграшки, давала шанс за шансом, і я їх у мить рушив

Мені пісня твоя така ніжна, я сумом опаен, але мені та дівчина потрібна, давай

спробуємо утрьох

Ти без неї не повна, але ти і не струнка, і плани не будуй на нас, на мою думку, ми

зловили.

Нехай досяг успіху по лінощі я, згоряючи як поліна, я в кулаках зігну тебе розрізавши по

лінії

Ми проводили з тобою ніч і пили день, ти завжди примітна у чудових

людей

Даєш надію хіба ти, немає серед нас святих, і кожен дурень себе вважає

саморозвиненим

Ти краще трупом вдайся швидше і не копошись ти, щоб не дізнатися відповіді на

питання, хто ти є за життя

Нас скоро викличуть нагору і телефон дзвонить майже, нас не розпустять ті, хто смикає

за ниточки

Твої окуляри мені не дають тебе побачити і подивитися в очі щоб плюнути прямо тобі в

обличчя, за твій гнилий базар.

Хочу щоб ти корчилася, змучившись сиплячи, але щоб ти закінчилася, мені потрібно

починати з себе

Я земну кулю нагну, щоб заскрипіла вісь її, і в наступній тобі давай без цього

всього