Голоса - Ресторатор

Вчера курил больше обычного,

Смотрел на детскую площадку сверху, как-то непривычно всё

Запутался как макраме мой микромир, на миг родимый город превратился в дым и я курю один.

Там под ногами то ли реки с берегами, лекарь с перегаром или пекарь семенит сквозь снег ногами

Пытаясь прокормить семью готовит торт, я не уверен на все сто, ведь просто зрение уже не то.

И пока время уставившись замерло, мой уголек ласкает глаз через оптику снайпера

Он обжигает мои пальцы.

А кому сейчас легко?

Кому легко?

Наверно тем, кто так нетерпеливо сдался

Я с этого балкона смотрел вниз по-разному.

Я видел себя в небе либо по земле размазанным

И чьи глаза размокнут раньше в платочке сиреневом, зависит в большей степени как правило от точки зрения

Вот и сейчас линия глаз смотрит чуть ниже, чем следует.

Выпадет шанс может у нас или чуть раньше выпадет тело

Выброси это.

Как мысль.

Как мусор.

Как это?

Как грустно.

Капитан, кажется, мы падаем.

А я не слышал их речь ранее.

Решил лечь пьяный, утро снимало боль через матрицу камеры

В очередной раз позабыв всю череду событий

Постараюсь их восстановить, чтобы опять забыть их.

Приехав с трипа домой истрепав до мозга костей язык с одним из гостей бара

Я был на бровях, и еле проснувшись в такси, сумев заползти домой и понял.

Мало!

Ощупавши каждый кусочек стены, здрасьте нынче видела бы меня мама

Я смог пригубить из запасов спиртных из-за пазух привык доставать и пить в жало.

И дойдя до кровати часа в три, дабы не потревожить тех, кто уже внутри видит пятый сон может

Закрыл глаза и уснуть думалось.

Вспомнил молодость, задумал глупость, потом думал рифму на жимолость.

Хоть и ножи малость изрезали быт в лоскуты, на ласку ты рассчитывай, если только обласкан финансами

Давайте все-таки вернемся к началу истории.

Да они просто проникли в мою голову и начали спорить

На темы гидролиза пластика, теории насморка, стафф для вязания и еще чего-то странного

Хоть и гнал я их, пытался отвлечься, голоса становились громче и тезисы жестче и я полночи

Слушал как спятивший точно.

Невзирая на мой, неустанный покой этот вой продолжал будоражить мой разум

То по очереди, вели диалоги или резко толпой начинали орать сразу

Я не мог их прогнать хоть и грамотно слать я пытался давно, дабы отвоевать базу

Так и жил с ними ночь, чтобы точно к утру войти в лучшую ту жизненную фазу.

Так и живем.

Я плюс те двое.

немного спокойнее что ли.

Слушаю речи, потом вместе смолим на балконе конечно

Под скрип качели молчим.

Смотрим на сон района хоть в нас он и не внушает покоя.

Стоим и курим я и те двое

Нам нужно реже встречаться, ну хотя бы раз в двадцать.

Когда впервые раздался их голос, Я думал, что сможем расстаться и жить порознь

Но с тех пор осень менялась на осень и мы готовились к бою.

В моей голове, я и те двое

Вчора курив більше звичайного,

Дивився на дитячий майданчик зверху, якось незвично все

Заплутався як макрам мій мікросвіт, на мить рідне місто перетворилося на дим і я курю один.

Там під ногами чи річки з берегами, лікар з перегаром чи пекар семенить крізь сніг ногами

Намагаючись прогодувати сім'ю готує торт, я не впевнений на всі сто, адже просто зір уже не той.

І поки час втупившись завмерло, мій куточок пестить око через оптику снайпера

Він обпалює мої пальці.

А кому зараз легко?

Кому легко?

Напевно, тим, хто так нетерпляче здався

Я з цього балкона дивився по-різному.

Я бачив себе в небі або по землі розмазаним

І чиї очі розмокнуть раніше в бузку бузковій, залежить більшою мірою як правило від точки зору

Ось і зараз лінія очей дивиться трохи нижче, ніж треба.

Випаде шанс може у нас або трохи раніше випаде тіло

Викинь це.

Як думка.

Як сміття.

Як це?

Як сумно.

Капітан, здається, ми падаємо.

А я не чув їхньої мови раніше.

Вирішив лягти п'яний, ранок знімав біль через матрицю камери

В черговий раз забувши всю низку подій

Намагаюся їх відновити, щоб знову забути їх.

Приїхавши з тріпу додому пошматувавши до мозку кісток мову з одним з гостей бару

Я був на бровах, і ледве прокинувшись у таксі, зумівши заповзти додому і зрозумів.

Мало!

Обмацавши кожен шматочок стіни, здрасьте нині бачила б мене мама

Я зміг пригубити із запасів спиртних із-за пазух звик діставати та пити у джало.

І дійшовши до ліжка години о третій, щоб не потривожити тих, хто вже всередині бачить п'ятий сон.

Заплющив очі і заснути думалося.

Згадав молодість, задумав дурість, потім думав риму на жимолість.

Хоч і ножі трохи порізали побут у клапті, на ласку ти розраховувай, якщо тільки обласканий фінансами

Давайте таки повернемося до початку історії.

Вони просто проникли в мою голову і почали сперечатися.

На теми гідролізу пластику, теорії нежитю, стафф для в'язання та ще чогось дивного

Хоч і гнав я їх, намагався відволіктися, голоси ставали голоснішими і тези жорсткішими і я півночі

Слухав як збентежений точно.

Незважаючи на мій, невпинний спокій це виття продовжувало хвилювати мій розум

То по черзі, вели діалоги або різко натовпом починали кричати відразу

Я не міг їх прогнати хоч і грамотно слати я намагався давно, щоб відвоювати базу

Так і жив з ними ніч, щоб точно до ранку увійти в кращу життєву фазу.

Так і живемо.

Я плюс ті двоє.

трохи спокійніше.

Слухаю промови, потім разом змолимо на балконі звісно

Під скрип гойдали мовчки.

Дивимося на сон району хоч у нас він і не дає спокою.

Стоїмо і куримо я і ті двоє

Нам треба рідше зустрічатися, ну хоча б раз на двадцять.

Коли вперше пролунав їхній голос, Я думав, що зможемо розлучитися і жити порізно

Але з того часу осінь мінялася на осінь, і ми готувалися до бою.

У моїй голові, я й ті двоє