Улисс - Ресторатор

Нет меня.

Если кто-то понимает сколько лирики мелькало в этом теле великана.

Я бы вырвал этот камень из грудного камневала, я бы выбрал этот камень, но не

вырвался из камня.

Мне не вылезти из рамок.

Не закрасить позитивом то, что черным написано.

И вы не

стирайте.

Не старайтесь быть чьими-то мыслями.

Нет меня.

Только берег отдалился, когда весла почуяли сушу под лодкою.

Меня

сушит этот ветер и вода соленой жижей забурлила уже где-то над глоткою.

Твоя карта обманула, мы же просто обогнули этот остров сирен.

Мне казалось

опасности нет, пробоины в корпусе, мигом на берег.

по мертвой земле

Я вкушаю аромат падших.

Их улыбки в запекшейся патоке.

Словно шепчут мне

помоги, помоги, помоги нам По могилам ушедших товарищей отчечеченный шаг

прижимает к земле черепа или кости таких же.

Там где плоть не успела истлеть

прохожу по смиреющей жиже.

Хорошо что в этой куче нет меня.

Для меня еще не сложена куча.

Наш владыка

всегда подставлял все срамные места с криком Бессаме Мучо.

Мне придется разобраться в себе.

Мне придется разобраться на части.

Быть живым

в этой смертной дыре.

В этой грязной игре я всегда проигравший.

Но пока меня нет.

Я еще не придумал себя.

Я игрок и я ставлю все фишки на нихиль

Шарик покажет на них или кажет на выход.

Будет что будет, мы нищие, так что

терять уже нечего.

Ни человечного в нас ни осталось ни вечного.

Ни чужого, ни личного.

Ни большого,

ни даже приличного,

Значит обычно всё.

Значит так вышло.

Значит мы лишние на этом чертовом

празднике жизни.

Значит, мы лишние.

Этот остров затерялся в океане на страницах фолианта с артефактом под защитой

минотавра, в лабиринте заплетенном аккуратно в кокон нити Ариадны.

ну а рядом

варианты неверных путей, их мы выбрали сами в проклятой судьбе.

Огромный паук

обвивает тебя паутиной, значит удачи хватает не всем.

Нет меня.

если ты еще надеялась на месяцы медовые, закаты и прибои, быть

невестою рябою, Я с тобою только если разгадаю этот шифр и открою

переполненный богатствами ящик, в окружении охранников спящих грааль

воспарящий отражающий каменных ящеров защищающий кубок навязчиво.

Я пока не понимаю где я, я пока не понимаю кто я есть, но ведомый огнем Прометея,

продолжаю дорогу на вэст.

Этот маленький крест, в уголке старой карты для меня

есть финал как инфаркт миокарда, для барда оправданный бартер, но так нужно

вернуться обратно.

Нет меня.

Я не вижу отраженья в мертвых водах этих влажных озер это страшный

позор, не найти то богатство, тот свет что нас вёл.

И вернуться обратно без счастья

Вот финальный этап позади этот крест и сундук,упирается в верх скала, после

долгой дороги вернемся домой, обнимая старинное зеркало.

Но пока меня нет.

Я еще не придумал себя.

Я игрок и я ставлю все фишки на нихиль

Шарик покажет на них или кажет на выход.

Будет что будет, мы нищие, так что

терять уже нечего.

Ни человечного в нас ни осталось ни вечного.

Ни чужого, ни личного.

Ни большого,

ни даже приличного,

Значит обычно всё.

Значит так вышло.

Значит мы лишние на этом чертовом

празднике жизни.

Значит, мы лишние.

Немає мене.

Якщо хтось розуміє скільки лірики промайнуло в цьому тілі велетня.

Я б вирвав цей камінь з грудного каменю, я вибрав би цей камінь, але не

вирвався з каменю.

Мені не вилізти із рамок.

Чи не зафарбувати позитивом те, що чорним написано.

І ви не

стирайте.

Не намагайтеся бути чиїсь думки.

Немає мене.

Тільки берег віддалився, коли весла відчули сушу під човном.

Мене

сушить цей вітер і вода солоною жижею завирувала вже десь над глоткою.

Твоя карта обдурила, ми ж просто обійшли цей острів сирен.

Мені здавалося

небезпеки немає, пробоїни в корпусі, миттю на берег.

по мертвій землі

Я смакую аромат занепалих.

Їхні посмішки в запеклій патоці.

Немов шепочуть мені

допоможи, допоможи, допоможи нам По могилах товаришів, що пішли, відчечений крок

притискає до землі черепа чи кістки таких самих.

Там де плоть не встигла зітліти

проходжу по жижі, що вмирає.

Добре, що в цій купі мене немає.

Для мене ще не складена купа.

Наш владика

завжди підставляв всі сороміцькі місця з криком Бессаме Мучо.

Мені доведеться розібратися у собі.

Мені доведеться розібратися на частини.

Бути живим

у цій смертній дірі.

У цій брудній грі я завжди програв.

Але поки що мене немає.

Я ще не вигадав себе.

Я гравець і я ставлю всі фішки на нихіль

Кулька покаже на них або каже на вихід.

Буде що буде, ми жебраки, тож

втрачати вже нічого.

Ні людяного в нас не залишилося ні вічного.

Ні чужого, ні особистого.

Ні великого,

ні навіть пристойного,

Значить, зазвичай все.

Значить, так вийшло.

Значить ми зайві на цьому чортовому

свято життя.

Виходить, ми зайві.

Цей острів загубився в океані на сторінках фоліанту з артефактом під захистом

мінотавра, в лабіринті заплетеному акуратно в кокон нитки Аріадни.

ну а поруч

варіанти неправильних шляхів, їх ми вибрали самі у клятій долі.

Величезний павук

обвиває тебе павутиною, значить удачі вистачає не всім.

Немає мене.

якщо ти ще сподівалася на місяці медові, заходи сонця та прибої, бути

нареченою рябою, Я з тобою тільки якщо розгадаю цей шифр і відкрию

переповнений багатствами ящик, в оточенні охоронців сплячих грааль

здіймаючий відбиває кам'яних ящерів захищає кубок нав'язливо.

Я поки не розумію де я, я поки не розумію, хто я є, але ведений вогнем Прометея,

продовжую дорогу на Вест.

Цей маленький хрест, у куточку старої карти для мене

є фінал як інфаркт міокарда, для барда виправданий бартер, але так потрібно

Повернутись назад.

Немає мене.

Я не бачу відображення у мертвих водах цих вологих озер це страшний

ганьба, не знайти те багатство, те світло, що нас вело.

І повернутися назад без щастя

Ось фінальний етап позаду цей хрест і скриня, що упирається у верх скеля, після

довгої дороги повернемося додому, обіймаючи старовинне дзеркало.

Але поки що мене немає.

Я ще не вигадав себе.

Я гравець і я ставлю всі фішки на нихіль

Кулька покаже на них або каже на вихід.

Буде що буде, ми жебраки, тож

втрачати вже нічого.

Ні людяного в нас не залишилося ні вічного.

Ні чужого, ні особистого.

Ні великого,

ні навіть пристойного,

Значить, зазвичай все.

Значить, так вийшло.

Значить ми зайві на цьому чортовому

свято життя.

Виходить, ми зайві.