La vie est moche et c'est trop court (Phénix Tour) - Renaud

La vie est moche et c’est trop court

À peine le temps d'être malheureux

Tu pleures plus souvent qu'à ton tour

Tu te retournes et puis t’es vieux

Tu vis ton enfance trop vite

Quelquefois douce, quelquefois terne

Bientôt la société t’invite

À intégrer une caserne

Tu pleures ton paradis perdu

L’enfance à jamais envolée

Que tu ne vivras jamais plus

Que tu vois chaque jour s'éloigner

Petite chanson désabusée

Un peu triste pardonnez-moi

Tu ne sais pas toujours pourquoi

Le désespoir tombe sur toi

À 20 ans tu cherches l’amour

Si tu le trouves tant mieux pour toi

Tu voudrais qu’il dure toujours

Mais un jour ou l’autre il s’en va

Alors tu te retrouves seul

Et tu te détruis quelques fois

Tu ne penses plus qu'à ta gueule

Qui devient vite gueule de bois

Alors tu te laisses sombrer

Dans des abîmes anisés

Tu vois tes amis s’en aller

Le plus souvent bien avant l’heure

La vie est moche et c’est trop court

À peine le temps d'être malheureux

Tu pleures plus souvent qu'à ton tour

Tu te retournes et puis t’es vieux

Tu te dis: «Je porte la poisse

À ceux que j’admirais le plus

La vie est vraiment dégueulasse

Ciao Desproges, Brassens, Coluche»

Tu te lèves à pas d’heure cassé

Et tu as mal ici et là

Dans ton miroir tu vois gravés

Sur ton visage les dégâts

Que la vie cruelle et sauvage

Et les jours, les années passés

Ont infligé à ton image

Que tu ne peux plus regarder

La vie est moche et c’est trop court

À peine le temps d'être malheureux

Tu pleures plus souvent qu'à ton tour

Tu te retournes et puis t’es vieux

Tu pleures plus souvent qu'à ton tour

Tu te retournes et puis t’es vieux

Життя потворне і занадто коротке

Ледь вистачить часу, щоб бути нещасним

Ти плачеш частіше, ніж плачеш

Ти обернешся, а потім ти старий

Ви занадто швидко проживаєте своє дитинство

Іноді м’які, іноді тьмяні

Незабаром суспільство запрошує вас

Інтегрувати казарму

Ти оплакуєш свій втрачений рай

Дитинство назавжди минуло

Що ти більше ніколи не будеш жити

Що ви бачите, що кожен день вислизає

Дивна маленька пісенька

Трохи сумно вибачте

Ви не завжди знаєте чому

На вас обрушується відчай

У 20 ти шукаєш кохання

Якщо ви вважаєте, що це добре для вас

Ти хочеш, щоб це тривало вічно

Але в той чи інший день воно проходить

Тож ти залишишся сам

І ви іноді руйнуєте себе

Все, про що ти думаєш, це своє обличчя

У кого швидко стає похмілля

Тож ти дозволив собі потонути

В анісових безоднях

Бачиш, як йдуть твої друзі

Найчастіше задовго до часу

Життя потворне і занадто коротке

Ледь вистачить часу, щоб бути нещасним

Ти плачеш частіше, ніж плачеш

Ти обернешся, а потім ти старий

Ви кажете собі: «Мені не пощастило

Тим, яким я захоплювався найбільше

Життя справді відстойне

Чао Депрогес, Брассенс, Колуш»

Ви встаєте миттєво

І тобі боляче то тут, то там

У своєму дзеркалі ви бачите гравіювання

На вашому обличчі пошкодження

Чим жорстоке і дике життя

І минали дні, роки

Нанесли на свій імідж

Що ти більше не можеш дивитися

Життя потворне і занадто коротке

Ледь вистачить часу, щоб бути нещасним

Ти плачеш частіше, ніж плачеш

Ти обернешся, а потім ти старий

Ти плачеш частіше, ніж плачеш

Ти обернешся, а потім ти старий