За плечом - Рем Дигга, Маринесса

Это черта, да, мы у нее с тобой, за ней свобода

Мы по разные стороны города, и все ж лучше чем так.

Более никуда не годно врать, строго на деле так жить.

Души не ведра с мусором, не контейнеры лжи.

Мне стыдно и гадко, я гнида и тряпка,

Потому что тебя типа ревновал, мог для вида и рявкнуть.

Ты поймешь о чем я сейчас, че за рассказ, убирал тихо челку те с глаз, чмо я и мразь

А знаешь ли думал о чем я в эти минуты лежа в постели

От кожи не млею, более не ищу тепла в ухоженном теле твоем.

Секс без сердца-тупо как телек вдвоем, говорил одно, в другую давно на деле влюблен был.

В ряд зубов я балаболил о любви, берег моря, ты да я, ветер, волны, яхта лям,

Но я не мечтал, я врал с умом.

Ты лежала головой в ногах, малевала в голове ты золотой закат

Ты не думала, что видела далеко не все, что прячет в сердце твой дорогой в замках.

Роковая тайна.

Мое нутро мертво все нахер, но ты видишь это только теперь,

Когда весь мир твой на плахе, я погубил его.

Я скажу тебе:

"Плюнь на меня и позабыть ты не забудь, я не родной и не любимый никакой,

Я себя ненавижу теперь, но не в этом суть."

Я не верю тебе, не верю тебе, не верю тебе, ведь ты солнце мое, солнце мое.

Я не верю тебе, не верю тебе, не верю тебе, ведь ты сердце мое, сердце мое.

Полюбил ее я более полугода назад, стояла у стойки возле тройки парней

Погубили меня мигом те глаза и говорю тебе теперь,

Говорю тебе не верь мне боле это бред, я болен

Думать и делать, как это было вчера, обманывать доталова я впредь неволен

Лживый сукин сын, все верно, ты права.

Пока дома ты мутила покушать, у меня тела на коленях, всюду дым, трава

Я тру виски щас и врун щас кис прости.

За игру, где мистер и мисс две в плюсах поблизости и как — то жалостно как ты дышала вином

А я съедал губами соски темнее граната, запускал руки меж бедер и твой сосал язык.

Я думал о ней, я спал с тобой, но был я сам не сыт, прости, прости, оставь меня и возненавидь.

Ты, которая любила всем сердцем того, кто на постой басни травил.

Мне невыносимо убого, голова не выносит уж устал от такого, с мясом и кровью через душу снял я оковы.

Я не верю тебе, не верю тебе, не верю тебе, ведь ты солнце мое, солнце мое.

Я не верю тебе, не верю тебе, не верю тебе, ведь ты сердце мое, сердце мое.

Це чорта, так, ми маємо з тобою, за нею свобода

Ми по різні боки міста, і все ж таки краще ніж так.

Більше нікуди не годно брехати, суворо на ділі так жити.

Душі не відра зі сміттям, не контейнери брехні.

Мені соромно і бридко, я гнида і ганчірка,

Тому що тебе типу ревнував, міг для вигляду і гаркнути.

Ти зрозумієш про що я зараз, че за розповідь, прибирав тихо чубок ті з очей, чмо я і мерзота

А чи знаєш думав про що я в ці хвилини лежачи в ліжку

Від шкіри не млію, більше не шукаю тепла в твоєму доглянутому тілі.

Секс без серця-тупо як телевізор удвох, говорив одне, в іншу давно насправді закоханий був.

У ряд зубів я балаболив про кохання, берег моря, ти та я, вітер, хвилі, яхта лям,

Але я не мріяв, я брехав з розумом.

Ти лежала головою в ногах, малювала в голові золотий захід сонця

Ти не думала, що бачила далеко не все, що ховає в твоєму серці дорогою в замках.

Фатальна таємниця.

Моє нутро мертве все нахер, але ти бачиш це тільки тепер,

Коли весь твій світ на пласі, я погубив його.

Я скажу тобі:

"Плюнь на мене і забути ти не забудь, я не рідний і не коханий ніякий,

Я ненавиджу себе тепер, але не в цьому суть."

Я не вірю тобі, не вірю тобі, не вірю тобі, адже ти моє сонце, моє сонце.

Я не вірю тобі, не вірю тобі, не вірю тобі, ти ж серце моє, серце моє.

Покохав її я понад півроку тому, стояла біля стійки біля трійки хлопців

Загубили мене миттю ті очі і говорю тобі тепер,

Говорю тобі не вір мені більше це марення, я хворий

Думати і робити, як це було вчора, обманювати доталова я надалі невільний

Брехливий сучий син, все вірно, ти маєш рацію.

Поки вдома ти каламутила поїсти, у мене тіла на колінах, усюди дим, трава

Я тру віскі щас і врун щас кис вибач.

За гру, де містер і міс дві в плюсах поблизу і як - то жалібно, як ти дихала вином

А я з'їдав губами соски темніше граната, запускав руки між стегон і твій смоктав язик.

Я думав про неї, я спав з тобою, але був я сам не ситий, пробач, пробач, залиш мене і зненавидь.

Ти, котра любила всім серцем того, хто на постій байки труїв.

Мені нестерпно убого, голова не виносить вже втомився від такого, з м'ясом і кров'ю через душу зняв я кайдани.

Я не вірю тобі, не вірю тобі, не вірю тобі, адже ти моє сонце, моє сонце.

Я не вірю тобі, не вірю тобі, не вірю тобі, ти ж серце моє, серце моє.