Lontano 2036 - Rancore

Quando ti dissi che sarei partito all’inizio, ricordo, ho vomitato il cuore

Pensare a te è stato un po' come un vizio, si può far sempre anche se non si

vuole

Io sono sempre arrabbiato ma qualcosa è cambiato, a certe cose devo dire addio

E tutto quello che dico mi suggerisce che qua a spiegarmi male sono io

Questa qui è la Grande Guerra, è immensa, dove dire sì, dire no, è marginale

Quando dentro hai la Grande Guerra, è immensa, la più grande guerra che si può

immaginare

È la vosta Grande Guerra, la terza, abbandonerete ogni morale, mortale

Sopra questa grande terra emersa tu sei l’unica che mi crede

Siamo nati lontano (Lontano)

Ed è lì che torniamo (Lontano)

Nel momento in cui eravamo partiti eravamo tornati

Era solamente un altro piano, quando guardo lontano (Lontano)

Ancora più lontano (Lontano)

Finché ogni ferita in un attimo sarà guarita

E poi sarà finita quella guerra inutile per cui lottiamo

Principessa, che rendi una fortezza di creta

E vegli sul mio cuore di infinita tristezza

Noi siamo le vittime, il conflitto non cessa

Ha vinto l’arma più terribile in quanto non ha fattezza

Concreta, concreta invece la tua pezza

Di seta, ne sento spesso la tua essenza

Ho sete, in questa guerra mentale noi siamo preda di un arma che non si vede

Orme sulla sabbia, una vita tra due virgole, vuoi vederle?

Abbiamo occhi troppo piccoli per le stelle

Eppure grandi per le singole particelle

Dai, cosa vuoi guardare?

Siamo come granelli in delle celle

Chiusi in delle conchiglie, illusi di essere già perle

Rare, vite lontane, scorrono in tempo reale (Scorrono in tempo reale)

Siamo nati lontano (Lontano)

Ed è lì che torniamo (Lontano)

Nel momento in cui eravamo partiti eravamo tornati

Era solamente un altro piano, quando guardo lontano (Lontano)

Ancora più lontano (Lontano)

Siamo vento nel vento sopra un campo di grano

Ora che senti il mio canto, tra un battito e un altro

Sai che questo è il momento

Dell’attimo esatto

L’ultima occasione in cui staremo in stretto contatto

Intanto che aspetto manca poco all’impatto

Vedrai, chi mi diceva che ero pazzo era matto

E dirti che sei bella è solo un complimento del cazzo

Però detto in un momento come questo è perfetto

Mi si spegne lo sguardo, in mano il tuo fazzoletto

Mi si spegne prima il tatto, poi l’olfatto e piano piano poi parto lontano

Siamo nati lontano

Quando guardo lontano (Lontano)

Ancora più lontano (Lontano)

Finché ogni ferita in un attimo sarà guarita

E poi sarà finita quella guerra inutile per cui lottiamo

Questa qui è la Grande Guerra, è immensa, dove dire sì, dire no, è marginale

Quando dentro hai la Grande Guerra, è immensa, la più grande guerra che si può

immaginare

È la vosta Grande Guerra, la terza, abbandonerete ogni morale, mortale

Sopra questa grande terra emersa tu sei l’unica che mi crede

Siamo nati lontano

Пам’ятаю, коли я сказав вам, що збираюся піти, я розвернувся

Думка про тебе була трохи схожою на порок, ти завжди можеш це зробити, навіть якщо ні

хоче

Я завжди злий, але щось змінилося, я повинен з деякими речами попрощатися

І все, що я говорю, говорить мені, що тут я погано пояснюю себе

Це тут Велика війна, вона величезна, де сказати «так» або «ні» є маргінальним

Коли всередині вас йде Велика війна, це величезна, найбільша війна, яка може бути

уявіть собі

Це ваша Велика війна, третя, ви покинете все моральне, смертне

Над цією великою землею, що виникла, ти єдиний, хто вірить мені

Ми народилися далеко (Далеко)

І ось куди ми повертаємося (Далеко)

Коли ми пішли, ми повернулися

Це був просто інший літак, коли я дивлюсь убік (убік)

Ще далі (Далеко)

Поки кожна рана не загоїться в одну мить

І тоді та марна війна, за яку ми воюємо, закінчиться

Принцесо, ти робиш фортецю з глини

І пильнуй моє серце безмежного смутку

Ми жертви, конфлікт не припиняється

Перемогла найстрашніша зброя, оскільки вона не має особливостей

Бетон, бетон замість вашого шматка

З шовку я часто відчуваю твою сутність

Я спраглий, у цій душевній війні ми жертвами зброї, якої не видно

Сліди на піску, життя між двома комами, ти хочеш їх побачити?

У нас занадто маленькі очі для зірок

Але чудово підходить для окремих частинок

Давай, що ти хочеш подивитися?

Ми як зерна в клітинах

Закриті в мушлі, обдурені, що це вже перли

Рідкісні, далекі життя, протікають в режимі реального часу (Flow in real time)

Ми народилися далеко (Далеко)

І ось куди ми повертаємося (Далеко)

Коли ми пішли, ми повернулися

Це був просто інший літак, коли я дивлюсь убік (убік)

Ще далі (Далеко)

Ми вітер на вітрі над пшеничним полем

Тепер, коли ви чуєте мою пісню, між одним тактом і іншим

Ви знаєте, що настав час

У точний момент

Останній випадок, коли ми будемо тісно спілкуватися

Між тим, якого аспекту не вистачає трохи

Побачите, хто б мені не сказав, що я божевільний, той був божевільним

А сказати тобі, що ти красива, це просто клятий комплімент

Але сказане в такий момент ідеально

Мої очі гаснуть, твоя хустка в моїй руці

Спочатку вимикається мій дотик, потім нюх і повільно відходжу далеко

Ми народилися далеко

Коли я дивлюсь убік (убік)

Ще далі (Далеко)

Поки кожна рана не загоїться в одну мить

І тоді та марна війна, за яку ми воюємо, закінчиться

Це тут Велика війна, вона величезна, де сказати «так» або «ні» є маргінальним

Коли всередині вас йде Велика війна, це величезна, найбільша війна, яка може бути

уявіть собі

Це ваша Велика війна, третя, ви покинете все моральне, смертне

Над цією великою землею, що виникла, ти єдиний, хто вірить мені

Ми народилися далеко