L'Albatro - Marracash, Dargen D'Amico, Rancore

E debba fingere e vivere come un uomo

Io lo so perché è successo a me, anni or sono

Durante un volo troppo radente, troppo curioso

Inizialmente, fra, ho amato l’umanità

Sempre tesa tra ciò che si fa e non si fa

All’improvviso chiedersi «e se fosse tutto qua?»

Avrei ucciso, credimi, per una dose di novità

Da quassù le gru fanno il lifting alla città

Nascondono l’età, ma riescono per metà

C'è elettricità nel cielo, milioni di affari umani

Blu come un monitor, banchi di nuvole e di dati

E sulla terra deridono gli albatri e i liberi arbitrii

Già dagli albori nei primi canti e nei primi miti

Potrei allenarmi per migliorarmi

Voglio alienarmi, voglio ignorarvi

Senza calarsi non c'è catarsi

Siamo mortali, ma siamo caparbi

E vado su, lontano dall’eco dei miei rimpianti

E le città da qua sembrano piccoli cancri

Sulla terra sono solo come un cane, ma posso volare

E, poi, migliaia di braccia protese su cui atterrare

Su, sempre più su

Perché non arriva quel dolore quassù

Volo oltre i confini come un albatro

Volo oltre i confini come un albatro

Giù, so che laggiù

I fatti della vita si ripetono in loop

Volo oltre i confini come un albatro

Volo oltre i confini come un albatro

Ascolta, non sono qui per farmi giudicare da Klaus Davi

Farmi vestire su misura sfruttando gli schiavi

Farmi imboccare o rimboccare da moldave

Io sono qui per praticarti ciò che sognavi

Arrivo sulla terra piatta senza promozione

Per un vizio nella planata o una deviazione

Non è che snobbi l’arbitro né la scena

Ma per l’albatro l’atterraggio è sempre un problema

Ottantacinque chili di carne, cuore di latta

Rivalutato, in volo trovo la mia scienza esatta

Questa musica infiltrata, americana, come Gladio

Non ne parli se non l’hai mai fatto chistu, come Claudio

Questa musica è poesia perché ci scappa il morto

Che poi alla fine sono io per la fame che porto

L’albatro s’abbassa, la fame passa e non mangio più

Pianto tutto, il male passa e all’alba non piango più

Ottiche cinematografiche e pose fasulle

Ci stan strappando i meglio anni e le meglio fanciulle

Ma se moriamo non sarà invano, sarà in volo

Sul divano, mi torna la fame e ti divoro

Su, sempre più su

Perché non arriva quel dolore quassù

Volo oltre i confini come un albatro

Volo oltre i confini come un albatro

Giù, so che laggiù

I fatti della vita si ripetono in loop

Volo oltre i confini come un albatro

Volo oltre i confini come un albatro

Se queste ali saranno come due remi, remando controcorrente

Precipito perché un vento incoerente cambia il livello

Chi spinge verso l’oceano, chi resta nel suo torrente

Chi ha fatto un biglietto aereo, chi parte con il cervello

E se hai coraggio apri gli occhi adagio quando ti infrangi

Qui è un macello, qui c'è un buio lancinante e ti lanci

Qui c'è un acqua allucinante, pioggia, pisci o piangi

Stanotte gli angeli daranno i calci

E se la libertà porta fuori, tu ci incarceri nei paraggi

Ci imprigioni come piccioni, viaggiatori senza messaggi

Quando il sole sta taciturno, quando ruzzola coi suoi raggi

Ma che lusso il cielo notturno quando è bussola dei miei viaggi

Ora le stelle vanno a slalom, tutti attenti, tutti agitati

Tanto che ho imparato a volare e sono sempre tutti girati

Prima toglierai con un camion le foglie secche dagli isolati

Dopo si sta come d’autunno sopra quegli alberi quei soldati

E gli equipaggi del pacifico lo dicono già da un’era

Che chi regna incontrastato in cielo, in terra non si rivela

E per un albatro se il vento tira ai lati è già primavera

Perché sull’albero della nave è già fiorita la prima vela

Su, sempre più su

Perché non arriva quel dolore quassù

Volo oltre i confini come un albatro

Volo oltre i confini come un albatro

Giù, so che laggiù

I fatti della vita si ripetono in loop

Volo oltre i confini come un albatro

Volo oltre i confini come un albatro

І доведеться прикидатися і жити як чоловік

Я знаю, тому що це сталося зі мною багато років тому

Під час польоту надто низько, занадто цікаво

Спочатку, брате, я любив людство

Завжди напружуйтеся між тим, що зроблено, і тим, що не зроблено

Раптом задавшись питанням: «А що, якщо це все?»

Я б убив, повірте, за дозу новизни

Звідси підйомні крани роблять фейсліфт до міста

Вони приховують вік, але наполовину успішні

На небі електрика, мільйони людських справ

Синій, як монітор, банки хмар і даних

А на землі знущаються з альбатросів і вільної волі

Вже від зорі в перших піснях і в перших міфах

Я міг тренуватися, щоб самовдосконалюватися

Я хочу відчужувати себе, хочу ігнорувати тебе

Без спуску немає катарсису

Ми смертні, але ми вперті

І я йду вгору, подалі від відлуння мого жалю

А міста звідси виглядають як маленькі раки

На землі я один, як собака, але я можу літати

А потім тисячі витягнутих рук, на які можна приземлитися

Вгору, вище і вище

Чому цей біль не виникає сюди

Я літаю над кордонами, як альбатрос

Я літаю над кордонами, як альбатрос

Внизу, я знаю там

Факти життя повторюються в циклі

Я літаю над кордонами, як альбатрос

Я літаю над кордонами, як альбатрос

Дивіться, я тут не для того, щоб мене судив Клаус Даві

Змусьте мене одягатися за мірою, експлуатуючи рабів

Дозвольте мені погодувати або заправити молдованом

Я тут, щоб практикувати те, про що ви мріяли

Я прибув на рівну землю без підвищення

Для дефекту ковзання або відхилення

Це не те, що я зневажаю рефері чи сцену

Але приземлення для альбатроса завжди проблема

Вісімдесят п'ять кілограмів м'яса, серце олова

Переоцінивши, у польоті я знаходжу свою точну науку

Ця просочилася музика, американська, як Gladio

Не кажи про це, якщо ти ніколи не робив це chistu, як Клаудіо

Ця музика — поезія, тому що мертві втікають від нас

Що потім, зрештою, це я через голод, який я приношу

Альбатрос вщухає, голод проходить і я більше не їм

Я все плачу, зло минає і на світанку вже не плачу

Кінематографічна оптика і фальшиві пози

Найкращі роки і найкращі дівчата забирають у нас

Але якщо ми помремо, це буде не даремно, це буде в втечі

На дивані мій голод повертається, і я пожираю тебе

Вгору, вище і вище

Чому цей біль не виникає сюди

Я літаю над кордонами, як альбатрос

Я літаю над кордонами, як альбатрос

Внизу, я знаю там

Факти життя повторюються в циклі

Я літаю над кордонами, як альбатрос

Я літаю над кордонами, як альбатрос

Якщо ці крила, як два весла, веслують проти течії

Я розбиваюся, тому що непостійний вітер змінює рівень

Хто штовхається до океану, хто залишається в його потоці

Хто зробив квиток на літак, хто з мізками виїжджає

І якщо ти сміливий, відкривай очі повільно, коли ламаєшся

Тут бійня, тут болісна темрява і кидаєшся

Тут галюцинація води, дощ, моча або плач

Сьогодні ввечері ангели будуть брикатися

І якщо свобода веде назовні, ви тримаєте нас у в’язниці

Ви ув’язнюєте нас, як голубів, мандрівників без повідомлень

Коли сонце мовчить, коли крутиться своїми променями

Але яка розкіш нічне небо, коли воно є компасом моїх подорожей

Зараз зірки йдуть на слалом, усі уважні, усі схвильовані

Настільки, що я навчився літати, а їх завжди всіх розстрілюють

Спочатку ви звозите сухе листя з блоків

Опісля ті солдати стоять над тими деревами, як восени

І тихоокеанські екіпажі говорили про це вже цілу епоху

Той, хто безперешкодно царює на небі, не з’являється на землі

А для альбатроса, якщо вітер дме в сторони, то вже весна

Бо на щоглі корабля вже розцвіло перше вітрило

Вгору, вище і вище

Чому цей біль не виникає сюди

Я літаю над кордонами, як альбатрос

Я літаю над кордонами, як альбатрос

Внизу, я знаю там

Факти життя повторюються в циклі

Я літаю над кордонами, як альбатрос

Я літаю над кордонами, як альбатрос