Ты пленила меня красотой - Пётр Налич

Ты пленила меня красотой:

Как же можно быть такой жестокой?

Как же можно быть жестокой такой?

Ты пленила меня незачем…

Из последних сил надрывался-шел,

Ах, зачем, ах, зачем?

Ты не любишь меня совсем.

Все, что пела мне — все обман и тлен, да…

Замерзает в пруду вода,

И с печальной ивы облетают листья.

Все, кто могут, улетели на юг,

Я остался здесь покопаться в мыслях.

Из последних сил думал-размышлял,

Ах, зачем, ах, зачем?

Ведь давно я тут один совсем,

И вокруг меня — только тишь и тлен, тишь и тлен.

Ти полонила мене красою:

Як же можна бути такою жорстокою?

Як же можна бути жорстокою такою?

Ти полонила мене нема чого…

З останніх сил надривався-йшов,

Ах, навіщо, ах, навіщо?

Ти не любиш мене зовсім.

Все, що співала мені — все обман і тлін, так…

Замерзає в ставку вода,

І з сумної верби облітають листя.

Усі, хто можуть, відлетіли на південь,

Я залишився тут покопатися в думках.

З останніх сил думав-роздумував,

Ах, навіщо, ах, навіщо?

Адже давно я тут один зовсім,

І навколо мене тільки тиша і тлін, тиша і тлін.