Сердце поэта - Пётр Налич

Ах, Не болело сердце,

В бешеном ритме плечи трясутся

Танцы, танцы, смешные слова —

Это всё, что так любишь ты.

Пустая ты, нет в тебе искры Божьей,

И зачем я тебя полюбил?

И зачем предпочел тебя спорту?

Катится, катится жизнь по наклонному борту.

Выйди-ка вон из зала (давай, давай)

Давишь ты, с мысли сбиваешь

Позы нелепые, что за кокетство

В годы твои старые

Пустая ты, нет в тебе искры Божьей,

И зачем я тебя полюбил?

И зачем предпочел тебя спорту?

Катится, катится жизнь по наклонному борту.

Пустая ты, нет в тебе искры божьей.

И шарм, если был, то иссяк.

Высохло всё обаяние.

Так затупились стрелы о сердце поэта.

О железное сердце поэта.

Ах, Не боліло серце,

У шаленому ритмі плечі трясуться

Танці, танці, смішні слова —

Це все, що ти так любиш.

Порожня ти, немає в тебе іскри Божої,

І навіщо я тебе полюбив?

І навіщо віддав перевагу тобі спорту?

Катиться, котиться життя по похилому борту.

Вийди-но он із залу (давай, давай)

Ти давиш, з думки збиваєш

Пози безглузді, що за кокетство

У роки твої старі

Порожня ти, немає в тебе іскри Божої,

І навіщо я тебе полюбив?

І навіщо віддав перевагу тобі спорту?

Катиться, котиться життя по похилому борту.

Порожня ти, немає в тебе іскри божої.

І шарм, якщо був, то висяк.

Висохла вся чарівність.

Так затупилися стріли про серце поета.

Про залізне серце поета.