Колокола - Пётр Елфимов

Колоколов, разбуженная медь

Сливалась с позолотою рассвета

Им к счастью довелось, не умереть

Когда блуждала по земле вендетта

Колокола, поют колокола

О возрождении изможденной сути

В пожарах не сгоревшие до тла

О радости поют, поют о грусти

О вере в жизнь поют, колокола

Колоколов, разбуженная медь

Вдыхала в звук пронзительность паренья

Безстрастных взглядов, зябнущую твердь

Переплавляя в радость вдохновенья

Колокола, поют колокола

О возрождении изможденной сути

В пожарах не сгоревшие до тла

О радости поют, поют о грусти

О вере в жизнь поют, колокола

Колоколов, разбуженная медь

Вливалась в сердце тишину нарушив

И сердцу помогала рассмотреть

В себе начало, а в начале душу

Колокола, поют колокола

О возрождении изможденной сути

В пожарах не сгоревшие до тла

О радости поют, поют о грусти

О вере в жизнь поют, колокола

Дзвонів, збуджена мідь

Зливалася з позолотою світанку

Їм на щастя довелося, не померти

Коли блукала по землі вендетта

Дзвони, співають дзвони

Про відродження виснаженої суті

У пожежах не згоріли до попелу

Про радість співають, співають про гру

Про віру в життя співають, дзвони

Дзвонів, збуджена мідь

Вдихала в звук пронизливість хлопця

Безпристрасних поглядів, мерзну твердь

Переплавляючи в радість натхнення

Дзвони, співають дзвони

Про відродження виснаженої суті

У пожежах не згоріли до попелу

Про радість співають, співають про гру

Про віру в життя співають, дзвони

Дзвонів, збуджена мідь

Вливалася в серце тишу порушивши

І серцю допомагала розглянути

У собі початок, а спочатку душу

Дзвони, співають дзвони

Про відродження виснаженої суті

У пожежах не згоріли до попелу

Про радість співають, співають про гру

Про віру в життя співають, дзвони