Там Вдали, У Метро - Профессор Лебединский

Там вдали, у метро

Загорались огни

За ларьками братки суетились

В темноте опрокинулись чьи-то лотки

Пацаны, как всегда, торопились

Они ехали молча

В ночной тишине

Поправляя кожаные кепи

И при полной луне

Отражались в стекле

Золотые браслеты и цепи.

Ровно в полночь

На стрелку слетелась братва

Продинамить никто не решился

Перетерли вопрос про четыре ларька,

Но консенсус пока не сложился.

Вдруг у батьки в руке

Запищал телефон

Из роддома жена позвонила:

— Ты, Васек, дорогой,

Возвращайся домой,

Я тебе крошку-сына родила!

Ты, Васек, дорогой,

Возвращайся домой,

Я тебе крошку-сына родила!

От восторга Василий

Шмальнул из ружья —

Это ж надо таким быть уродом

Тут один деловой

Вдруг поник головой

И запахло летальным исходом.

У мордатых волыны мгновенно нашлись

Завязалась кровавая битва

И в запарке Васек

Не заметил, кажись,

Как сверкнула опасная бритва

Он упал

Как подкошенный ветром тростник

Возле двери Паджеры дырявой

Не его в том вина —

Так уж карта легла,

Ведь он не был по жизни раззявой.

Там вдали, у метро

Уж погасли огни

В небе ясном заря догорала

Молодая жена

С малышом на руках

Вновь и вновь

Телефон набирала

Там вдалині, у метро

Загорялися вогні

За скриньками братки метушилися

У темряві перекинулися чиїсь лотки

Пацани, як завжди, поспішали

Вони їхали мовчки

В нічній тиші

Поправляючи шкіряні кепі

І при повному місяці

Відбивалися у склі

Золоті браслети та ланцюги.

Рівно опівночі

На стрілку злетілася братва

Продинаміти ніхто не вирішився

Перетерли питання про чотири кіоски,

Але Консенсус поки не склався.

Раптом у батька в руці

Запищав телефон

Із пологового будинку дружина зателефонувала:

— Ти, Васю, любий,

Повертайся додому,

Я тобі крихту-сина народила!

Ти, Васю, любий,

Повертайся додому,

Я тобі крихту-сина народила!

Від захвату Василь

Шмальнув із зброї —

Це треба таким бути виродком

Тут один діловий

Раптом похилився головою

І запахло летальним кінцем.

У мордатих волин миттєво знайшлися

Почалася кривава битва

І в запарку Васек

Не помітив, здається,

Як блиснула небезпечна бритва

Він впав

Як підкошена вітром тростина

Біля дверей Паджери дірявий

Не його в том вина —

Так вже карта лягла,

Адже він не був по життя роззявий.

Там вдалині, у метро

Вже погасли вогні

У небі ясному зоря догорала

Молода дружина

З малюком на руках

Знову і ново

Телефон набирала