Доче - Профессор Лебединский

Она ещё не знает слово «Да» и слово «Нет»,

Что на земле у каждого есть маленький секрет,

Что две души встречаются в заоблачной дали,

И добрые известия приносят журавли.

Ещё не держит голову, не сделан первый шаг,

Томятся в ожидании Чуковский и Маршак.

Никто ещё ромашки ей в поле не нарвал,

Никто и не обидел, и ни слова не наврал.

Идут ноги по дороге, по булыжной мостовой,

Вдалеке горит полоска аленькая.

Я один иду встречать, этот сказочный рассвет,

Потому что доча ещё маленькая…

Она ещё не видела, как цветёт сирень,

Она ещё не знает про потомственную лень,

Про зайца, про ворону, про колючего ежа,

Про злобную соседку со второго этажа.

Она ещё не знает, что мир такой большой,

И маленькие ушки не завешаны лапшой.

И не нужны нам умники и кто там есть ишо,

Когда есть папа с мамою и дома хорошо.

Идут ноги по дороге, по булыжной мостовой,

Вдалеке горит полоска аленькая.

Я один иду встречать, этот сказочный рассвет,

Потому что доча ещё маленькая…

Рисует всеми красками и не жалеет сил

Извечная попутчица — надежда,

То принцев, то богатство, то счастливую любовь

И внучиков в дочуриных одеждах.

Вона ще не знає слово «Так» і слово «Ні»,

Що на землі у кожного є маленький секрет,

Що дві душі зустрічаються в захмарній далині,

І добрі звістки приносять журавлі.

Ще не тримає голову, не зроблено перший крок,

Стомлюються в очікуванні Чуковський і Маршак.

Ніхто ще ромашки їй у полі не нарвав,

Ніхто й не скривдив, і ні слова не набрехав.

Ідуть ноги по дорозі, по бруківці,

Вдалині горить смужка Червона.

Я один іду зустрічати, цей казковий світанок,

Тому що дочка ще маленька.

Вона ще не бачила, як цвіте бузок,

Вона ще не знає про спадкову лінь,

Про зайця, про ворону, про колючого їжака,

Про злісну сусідку з другого поверху.

Вона ще не знає, що світ такий великий,

І маленькі вушка не завішані локшиною.

І не потрібні нам розумники і хто там є ішо,

Коли є тато з мамою та вдома добре.

Ідуть ноги по дорозі, по бруківці,

Вдалині горить смужка Червона.

Я один іду зустрічати, цей казковий світанок,

Тому що дочка ще маленька.

Малює всіма фарбами і не шкодує сил

Одвічна попутниця — надія,

То принців, то багатство, то щасливе кохання

І онуків у дочуриному одязі.