Пилигримы - После 11

С тобой зной… Без тебя стужа…

Сомнений рой искусал душу.

В глазах наших — почти тайна…

А что видно — и скрывать не нужно…

Как кость бросить тем, кто грызть любит,

Отвлечь вниманье от того, что свято…

Ложным светом увести зависть,

Ослепить снегом, выжечь глаз солнцем…

Лучший наш закат — как быкам тряпка,

Но рогам колоть лишь пустой вату.

Уползёт беда, проиграв раунд,

От сердец жарких, что так бьют током!

Молния рассекает вертикаль, накалается спираль,

Тянутся пружины…

По полям из города до города,

Улыбаясь вопреки, бродят пилигриммы…

С тобой богат… Без тебя нищий…

Счастливый тем, что тебя ищет…

С тобой второй, без тебя первый…

Судьба победы испытать хочет.

Пьедестал, скала, голые камни…

Ну, а мне милей широта поля…

Высока скала, да вокруг пропасть…

Снова я дурной — выбираю волю…

Расплескав года, по дорогам песней,

Мы теряя всё, побеждали горе…

Мы живём жизнь, чтобы быть вместе…

Так бежит река, чтобы стать морем…

З тобою спека... Без тебе стужа...

Сумніву рій спокусив душу.

В очах наших — майже таємниця…

А що видно — і приховувати не потрібно...

Як кістку кинути тим, хто любить гризти,

Відвернути увагу від того, що свято…

Хибним світлом відвести заздрість,

Осліпити снігом, випалити око сонцем.

Найкращий наш захід— як бикам ганчірка,

Але рогам колоти лише порожню вату.

Вповзе біда, програвши раунд,

Від серця жарких, що так б'ють струмом!

Блискавка розтинає вертикаль, розжарюється спіраль,

Тягнуться пружини…

По полям із міста до міста,

Усміхаючись усупереч, блукають пілігримми.

З тобою багатий… Без тебе жебрак…

Щасливий тим, що тебе шукає.

З тобою другий, без тебе перший...

Доля перемоги випробувати хоче.

П'єдестал, скеля, голе каміння…

Ну, а мені миліша широта поля…

Висока скеля, та навколо прірва…

Знову я дурний — вибираю волю...

Розплескавши роки, по дорогах піснею,

Ми втрачаючи все, перемагали горе…

Ми живемо життя, щоб бути разом…

Так біжить річка, щоб стати морем.