Чудо - После 11

Страшно мне туманов

затканного луга

и сырых обочин

с палою листвою.

Если задремлю я,

разбуди, подруга,

отогрей дыханьем

сердце неживое.

Что за эхо дошло

и откуда?

Это ветер в стекло,

мое чудо!

Нес тебе мониста,

где горели зори.

Что же на дороге

брошен, обделенный?

Без тебя и птица

высохнет от горя,

и не брызнет соком

виноград зеленый.

Что за эхо дошло

и откуда?

Это ветер в стекло,

мое чудо!

И никто не скажет,

сказка снеговая,

как тебя любил я

на рассвете мглистом,

когда моросило

не переставая

и сползали гнезда

по ветвям безлистым.

Что за эхо дошло

и откуда?

Это ветер в стекло,

мое чудо!

Страшно мені туманів

затканого луки

і сирих узбіччя

з палим листям.

Якщо задрімаю я,

розбуди, подруго,

відігрій диханням

серце неживе.

Що за луна дійшла

і звідки?

Це вітер у скло,

моє чудо!

Нес тобі моніста,

де горіли зорі.

Що ж на дорозі

кинутий, обділений?

Без тебе і птиця

висохне від горя,

і не бризне соком

виноград зелений.

Що за луна дійшла

і звідки?

Це вітер у скло,

моє чудо!

І ніхто не скаже,

казка снігова,

як тебе любив я

на світанку імлистим,

коли мрячило

не перестаючи

і сповзали гнізда

по гілках безлистим.

Що за луна дійшла

і звідки?

Це вітер у скло,

моє чудо!