Ладони - После 11

Твои ладони… такое странное тепло

Чаще всего ты сильно обжигаешь..

Тех, кого не знаешь.

Другие спорят о том, как мне не повезло

Знать и молчать о том, что ты сжигаешь,

Кровь не согревая…

Вдоль ночей по пустым полям, океанам и седым морям,

Ветер тебе донесет запах цветов, подаренных лугами

Вдоль ножей, да по лезвиям

Ты придешь снова в гости к нам,

Может кому повезет выбросить лед

В бушующее пламя

Нервных окончаний уставших людей...

Сидел без дела,

Читал рассказы о тебе,

Думал искать... А ты была внезапна…

Душу мне согрела,

Не захотела увидеть часть меня в себе…

И не прощаясь, снова улетела...

В бесконечность неба….

Вдоль ночей по пустым полям, океанам и седым морям,

Ветер тебе донесет запах цветов, подаренных лугами…

Вдоль ножей, да по лезвиям…

Ты придешь снова в гости к нам,

Может кому повезет выбросить лед

В бушующее пламя…

Нервных окончаний уставших людей...

Твої долоні… таке дивне тепло

Найчастіше ти сильно обпалюєш.

Тих, кого не знаєш.

Інші сперечаються про те, як мені не пощастило

Знати і мовчати про те, що ти спалюєш,

Кров не зігріваючи.

Вздовж ночей по порожніх полях, океанах і сивих морях,

Вітер тобі донесе запах квітів, подарованих луками

Вздовж ножів, та по лезах

Ти прийдеш знову в гості до нас,

Може комусь пощастить викинути лід

В бурхливе полум'я

Нервових закінчень втомлених людей...

Сидів без діла,

Читав розповіді про тебе,

Думав шукати... А ти була раптова...

Душу мені зігріла,

Не захотіла побачити частину мене в собі.

І не прощаючись, знову полетіла...

У безмежність неба….

Вздовж ночей по порожніх полях, океанах і сивих морях,

Вітер тобі донесе запах квітів, подарованих луками.

Вздовж ножів, та по лезах.

Ти прийдеш знову в гості до нас,

Може комусь пощастить викинути лід

В бурхливе полум'я…

Нервових закінчень втомлених людей...