Кому, Зачем? - Полина Гагарина, Ирина Дубцова

Кому...

Глупая, ну, хочешь - плачь.

Я буду за руку тебя держать.

Больно, я-то знаю, где - на самом дне души, что не достать.

Те, кому мы не нужны, каждую ночь без стука в наши сны.

Так скажи мне, правда чья?

Нам - это боль, а им Господь - судья.

Они нам дуло к виску.

Они нам вдребезги сердца.

А мы за ними во тьму.

А мы за ними в небеса!

Они нам реки измен!

Они нам океаны лжи!

А мы им веру взамен!

А мы им посвящаем жизнь!

Кому, зачем?

А мы им посвящаем жизнь.

Кому, зачем?

Ждать звонка и не дышать.

Что же ты делаешь?

Ему не жаль.

Глупая, ну, хочешь - плачь, я буду за руку тебя держать.

Что же это по щеке?

Учишь меня, да только сердце с кем?

Так скажи мне, правда чья?

В клочья душа, но им Господь - судья!

Они нам дуло к виску.

Они нам вдребезги сердца.

А мы за ними во тьму.

А мы за ними в небеса!

Они нам реки измен!

Они нам океаны лжи!

А мы им веру взамен!

А мы им посвящаем жизнь!

Кому, зачем?

А мы им посвящаем жизнь.

Кому, зачем?

Они нам дуло к виску.

Они нам вдребезги сердца.

А мы за ними во тьму.

А мы за ними в небеса!

Они нам реки измен!

Они нам океаны лжи!

А мы им веру взамен!

А мы им посвящаем жизнь!

Кому, зачем?

А мы им посвящаем жизнь.

Кому, зачем?

А мы им посвящаем жизнь!

А мы им посвящаем жизнь!

Зачем?

Кому...

Дурна, ну, хочеш – плач.

Я буду за руку тебе тримати.

Боляче, я знаю, де - на самому дні душі, що не дістати.

Ті, кому ми не потрібні, щоночі без стуку в наші сни.

Так скажи мені, чия правда?

Нам – це біль, а їм Господь – суддя.

Вони нам дуло до скроні.

Вони нам ущент серця.

А ми за ними у пітьму.

А ми за ними у небо!

Вони нам річки зрад!

Вони нам океани брехні!

А ми їм віру натомість!

А ми їм присвячуємо життя!

Кому, навіщо?

А ми їм присвячуємо життя.

Кому, навіщо?

Чекати на дзвінок і не дихати.

Що ж ти робиш?

Йому не шкода.

Дурна, ну, хочеш - плач, я буду за руку тебе тримати.

Що це по щоці?

Вчиш мене, та тільки серце з ким?

Так скажи мені, чия правда?

На шматки душа, але їм Господь – суддя!

Вони нам дуло до скроні.

Вони нам ущент серця.

А ми за ними у пітьму.

А ми за ними у небо!

Вони нам річки зрад!

Вони нам океани брехні!

А ми їм віру натомість!

А ми їм присвячуємо життя!

Кому, навіщо?

А ми їм присвячуємо життя.

Кому, навіщо?

Вони нам дуло до скроні.

Вони нам ущент серця.

А ми за ними у пітьму.

А ми за ними у небо!

Вони нам річки зрад!

Вони нам океани брехні!

А ми їм віру натомість!

А ми їм присвячуємо життя!

Кому, навіщо?

А ми їм присвячуємо життя.

Кому, навіщо?

А ми їм присвячуємо життя!

А ми їм присвячуємо життя!

Навіщо?