Париж - PIZZA

Может эта весна льётся каплями с крыш, заливая пустой Париж.

Так небрежно, возвышенно, фразами книжными мы рисовали наш мир.

Дороги ждут нас с тобою - нелёгкие, далёкие;

На перекрестке мы.

Не надо слёз - это рутина.

Не по пути нам...

Мы - тени на холодном перроне,

И время нас уже не догонит.

Может быть я вернусь когда-нибудь...

Этим городом захлебнусь, не продохнуть.

Он помнит нас, он помнит нас -

И мы всё помним, как сейчас.

Может быть я вернусь когда-нибудь...

Этим городом захлебнусь, не продохнуть.

Он помнит нас, он помнит нас...

За открытым окном аккордеон и вино, небо, брильянты и мир Шанель.

И где-то голос Эдит, проникновенно дрожит и согревает холодный апрель.

Я помню;

а теперь, дороги ждут нас с тобою - нелёгкие, далёкие.

На перекрестке мы.

Не надо слёз - это рутина.

Не по пути нам...

Мы - тени на холодном перроне,

И время нас уже не догонит.

Может быть я вернусь когда-нибудь...

Этим городом захлебнусь, не продохнуть.

Он помнит нас, он помнит нас -

И мы всё помним, как сейчас.

Может быть я вернусь когда-нибудь...

Этим городом захлебнусь, не продохнуть.

Он помнит нас, он помнит нас, -

И мы всё помним, помним мы!

Мы - тени на холодном перроне,

И время нас уже не догонит.

Может быть я вернусь когда-нибудь...

Этим городом захлебнусь, не продохнуть.

Он помнит нас, он помнит нас -

И мы всё помним, помним мы!

Может быть я вернусь когда-нибудь...

Этим городом захлебнусь, не продохнуть.

Он помнит нас, он помнит нас, -

И мы всё помним, помним мы!

Может быть я вернусь когда-нибудь...

Этим городом захлебнусь, не продохнуть.

Он помнит нас, он помнит нас, -

И мы всё помним, помним мы!

Может быть я вернусь когда-нибудь...

Этим городом захлебнусь, не продохнуть.

Он помнит нас, он помнит нас...

Може, ця весна ллється краплями з дахів, заливаючи порожній Париж.

Так недбало, піднесено, книжковими фразами ми малювали наш світ.

Дороги чекають на нас з тобою - нелегкі, далекі;

На перехресті ми.

Не треба сліз – це рутина.

Не по дорозі нам...

Ми - тіні на холодному пероні,

І час нас уже не наздожене.

Може, я повернусь колись...

Цим містом захлинусь, не продихнути.

Він пам'ятає нас, він пам'ятає нас

І ми пам'ятаємо, як зараз.

Може, я повернусь колись...

Цим містом захлинусь, не продихнути.

Він пам'ятає нас, він пам'ятає...

За відкритим вікном акордеон та вино, небо, діаманти та світ Шанель.

І десь голос Едіт, проникливо тремтить і зігріває холодний квітень.

Я пам'ятаю;

а тепер дороги чекають нас з тобою - нелегкі, далекі.

На перехресті ми.

Не треба сліз – це рутина.

Не по дорозі нам...

Ми - тіні на холодному пероні,

І час нас уже не наздожене.

Може, я повернусь колись...

Цим містом захлинусь, не продихнути.

Він пам'ятає нас, він пам'ятає нас

І ми пам'ятаємо, як зараз.

Може, я повернусь колись...

Цим містом захлинусь, не продихнути.

Він пам'ятає нас, він пам'ятає нас,

І ми все пам'ятаємо, пам'ятаємо ми!

Ми - тіні на холодному пероні,

І час нас уже не наздожене.

Може, я повернусь колись...

Цим містом захлинусь, не продихнути.

Він пам'ятає нас, він пам'ятає нас

І ми все пам'ятаємо, пам'ятаємо ми!

Може, я повернусь колись...

Цим містом захлинусь, не продихнути.

Він пам'ятає нас, він пам'ятає нас,

І ми все пам'ятаємо, пам'ятаємо ми!

Може, я повернусь колись...

Цим містом захлинусь, не продихнути.

Він пам'ятає нас, він пам'ятає нас,

І ми все пам'ятаємо, пам'ятаємо ми!

Може, я повернусь колись...

Цим містом захлинусь, не продихнути.

Він пам'ятає нас, він пам'ятає...