Она - PIZZA

Я не дарил ей подарки, я не гулял с ней в парке,

Но почему же так жарко меня полюбила моя бунтарка.

Я не водил её в заведения, я не видал её в сновидениях,

Но воскресение, как понедельник, если её рядом нет в постели.

Нет, я не писал ей стихов и нот.

Вот это первое, что я смог.

Но заволакивает, словно смок она меня с головы до ног.

Теперь она — это я, я чувствую.

И между нами волны тока буйствуют.

И пусть непогода — ветры пусть дуют, наш уют они не достают.

То ли в истерике, то ли в бреду, мысль о ней пела во мне голосом Эрики Баду.

В какие двери я войду, а какие останутся закрыты — покажет время,

в палитре открыто.

Мысль о ней, как оттаянная шоколадная плитка — такая же сладкая,

такая же липкая.

Смотрит украдкой, куда-то в глубину меня.

Теперь я — это она, а она — это я.

Пока не порвана струна, я не перестану петь об этом.

Но рано или поздно меня задушит, как плохую сигарету,

Не докурив до фильтра — это слишком живое чувство.

Я давно потерялся в тёмных углах, запутался в потоках серых машин.

Но даже в самых сумасшедших снах было гораздо ясней, чем в лабиринтах её души.

Я не дарував їй подарунки, я не гуляв з ній у парку,

Але чому так жарко мене полюбила моя бунтарка.

Я не водив її в заклади, я не бачив її в сновидіннях,

Але воскресенья, як понеділок, якщо її поруч немає в ліжку.

Ні, я не писав їй віршів і нот.

Ось це перше, що я зміг.

Але затягує, наче смок вона мене з голови до ніг.

Тепер вона - це я, я відчуваю.

І між нами хвилі струму буяють.

І нехай негода — вітри нехай дмуть, наш затишок вони не достають.

Чи то в істериці, чи в марі, думка про неї співала в мені голосом Ерікі Баду.

У які двері я увійду, а які залишаться зачинені — покаже час,

в палітрі відкрито.

Думка про неї, як відтана шоколадна плитка така солодка,

така ж липка.

Дивиться крадькома, кудись у глибину мене.

Тепер я — це вона, а вона — це я.

Поки не розірвана струна, я не перестану співати про це.

Але рано чи пізно мене задушить, як погану сигарету,

Не докурив до фільтра — це занадто живе почуття.

Я давно загубився в темних кутах, заплутався в потоках сірих машин.

Але навіть у найбожевільніших снах було набагато ясніше, ніж у лабіринтах її душі.