Надя - PIZZA

Не стану время терять, пытаясь объяснить,

Что наше время для тебя было всего лишь нить.

Словно струна она звучала напряжением,

И всё же порвалась от натяжения.

Сумела ли понять, что случилось?

Когда так далеко отдалилась.

Или изначально - ты ложная,

Моя надежда безнадёжная?

А я когда-нибудь стану легче ветра,

О том что не перестану, речи нету,

Свою мечту пеленать и кутать нежно.

Поверь, я скоро вернусь, Надежда.

А я когда-нибудь стану выше неба,

Там где густеет туман на крыше света.

Буду ловить тёплый ветер под одеждой.

Поверь, я скоро вернусь, Надежда.

Как часто вздрагивал мир, когда менялась ты.

Когда представала не тем, кем казалась ты.

У нас было Всё, не хватало самой малости-

Немного времени.

И ты меня прости.

В начало бы вернуться - в то лето,

Но нету в те вагоны билета.

Надежда уходит последней -

Безбилетная.

А я когда-нибудь стану легче ветра,

О том что не перестану, речи нету,

Свою мечту пеленать и кутать нежно.

Поверь, я скоро вернусь, Надежда.

А я когда-нибудь стану выше неба,

Там где густеет туман на крыше света.

Буду ловить тёплый ветер под одеждой.

Поверь, я скоро вернусь, Надежда.

Оу, надежда, та надежда,

Моя надежда безнадёжная?

Не буду часу втрачати, намагаючись пояснити,

Що наш час для тебе було лише нитку.

Немов струна вона звучала напругою,

І все ж таки порвалася від натягу.

Чи зуміла зрозуміти, що сталося?

Коли так далеко віддалилася.

Або спочатку - ти помилкова,

Моя надія безнадійна?

А я колись стану легше вітру,

Про те, що не перестану, мови немає,

Свою мрію сповивати і кутати ніжно.

Повір, я скоро повернусь, Надія.

А я колись стану вище неба,

Там де густіє туман на даху світла.

Ловитиму теплий вітер під одягом.

Повір, я скоро повернусь, Надія.

Як часто здригався світ, коли змінювалася ти.

Коли поставала не тим, ким здавалася ти.

У нас було Все, не вистачало мало-

Небагато часу.

І ти мене вибач.

На початок би повернутися - в те літо,

Але нема в ті вагони квитка.

Надія йде останньою -

Безквиткова.

А я колись стану легше вітру,

Про те, що не перестану, мови немає,

Свою мрію сповивати і кутати ніжно.

Повір, я скоро повернусь, Надія.

А я колись стану вище неба,

Там де густіє туман на даху світла.

Ловитиму теплий вітер під одягом.

Повір, я скоро повернусь, Надія.

Оу, надія, та надія,

Моя надія безнадійна?