Карусель - PIZZA

Ветер под дверь нечаянно, влетел, запел.

Закипел на кухне чайник.

Заметал и закричал нам.

Так печально (так печально), видимо скучает, без нас.

А твои глаза сверкали, листая дни.

А они мне всё сказали…

Наши взгляды повстречались.

В этой тайне (в этой тайне), обручальной.

А ты такая, у-е, крутит карусель (крутит карусель).

И гребу я, за двоих теперь (крутит карусель).

Так надо, теперь я рядом.

Теперь я рядом, так надо.

Талая вода и танец, огни на ней.

Снова между нами пламя, ой-йой.

Останови мои метания.

Я перестану (я перестану), и останусь с тобой.

И ты такая, у-е, крутит карусель (крутит карусель).

И гребу я, за двоих теперь (крутит карусель).

Так надо, теперь я рядом.

Теперь я рядом, так надо.

Я не знаю завтра, я не помню вчера.

Это правда, выбирал ли я тебя?

Выбирал, да.

Между тучами и солнцем на завтра, во-во.

На любимом острове, дико мятой простыне.

Мы построим то, что сломать уже не просто нам.

Это как воздух, без него мы умираем.

Шаг за шагом, а ты поступью.

А ты такая, у-е, крутит карусель (крутит карусель).

И гребу я, за двоих теперь (крутит карусель).

Так надо, теперь я рядом.

Теперь я рядом, так надо.(2х)

Вітер під двері ненароком, влетів, заспівав.

Закипів на кухні чайник.

Заметав і закричав нам.

Так сумно (так сумно), мабуть, сумує, без нас.

А твої очі виблискували, гортаючи дні.

А вони мені все сказали...

Наші погляди зустрілися.

У цій таємниці (в цій таємниці), обручки.

А ти така, у-е, крутить карусель (крутить карусель).

І гребу я, за двох тепер (крутить карусель).

Так треба, тепер я поруч.

Тепер я поруч, так треба.

Тала вода і танець, вогні на ній.

Знову між нами полум'я, ой-йой.

Зупини мої метання.

Я перестану (я перестану), і залишуся з тобою.

І ти така, у-е, крутить карусель (крутить карусель).

І гребу я, за двох тепер (крутить карусель).

Так треба, тепер я поруч.

Тепер я поруч, так треба.

Я не знаю завтра, я не пам'ятаю вчора.

Це правда, чи вибирав я тебе?

Вибирав, так.

Між хмарами і сонцем на завтра, во-во.

На улюбленому острові, дико м'ятому простирадлі.

Ми побудуємо те, що зламати вже не просто нам.

Це як повітря, без нього ми вмираємо.

Крок за кроком, а ти роботою.

А ти така, у-е, крутить карусель (крутить карусель).

І гребу я, за двох тепер (крутить карусель).

Так треба, тепер я поруч.

Тепер я рядом, так треба.(2х)